Провадження № 11-сс/803/785/22 Справа № 212/2448/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
13 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12022041730000429 за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, професійно-технічна освіта, не одружений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 20-00 до 07-00 години, окрім випадків переміщення в укриття під час сигналу “Повітряна тривога”, строком на два місяці, тобто до 23 липня 2022 року включно.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена КК України у вигляді позбавлення волі до 8 років. Підозрюваний ОСОБА_6 , отримавши повідомлення про підозру 19.05.2022 року від органу досудового розслідування не переховувався, не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, добровільно приймав участь у всіх слідчих діях, а також самостійно з'явився до суду 23.05.2022 року для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, що свідчить про відсутність ризиків переховування його від слідчого, прокурора або суду.
Крім того, слідчим суддею враховано, що підозрюваним ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що також підтверджує належну процесуальну поведінку особи та відсутність недоведеність ризику переховування від слідства та суду.
Слідчий суддя, вважав, що прокурором не доведено, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому достатнім для запобігання ризиків, визначених ст. 177 КПК України, буде обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, оскільки саме цей запобіжний захід на думку слідчого судді забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків в повній мірі.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце до теперішнього часу.
Зазначає, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів та у разі визнання судом винним ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, то останній може нести покарання пов'язане з позбавленням волі.
Вказує, що на теперішній час під час досудового розслідування, не встановлені всі можливі речові докази, які мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду. Саме даний факт дає підстави вважати, що ОСОБА_6 розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому він підозрюється.
Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, оскільки на теперішній час під час досудового розслідування, не встановлено всіх свідків, яким відомо про обставини кримінального правопорушення відомості про яких та про їх місцезнаходження достовірно відомо останньому, розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, останній матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Вважав, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить практиці Європейського суду з прав людини в аспекті його застосування.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В ході перевірки ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані повністю.
Колегією суддів встановлено, що в провадженні СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041730000429 від 19.05.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 18 травня 2022 року приблизно о 13:00 годині, в період дії воєнного стану, який був запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, прибув за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до квартири АДРЕСА_3 . Останнього ОСОБА_6 вдома не виявив. В цей час у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на проникнення до житла ОСОБА_8 та подальше таємне викрадення чужого майна та обернення на свою користь. В цей же день, 18.05.2022 року, приблизно о 13:00 годині ОСОБА_6 , знаходячись на сходинковому майданчику третього під'їзду будинку АДРЕСА_4 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи реальну можливість незаконного заробітку, у вигляді таємного викрадення чужого майна, та суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі наміри, впевнившись у відсутності свідків-очевидців та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, ривком відчинив вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 , тим самим проник до помешкання, звідки зі стіни кухні демонтував та таємно викрав проточний газовий водонагрівач марки Beretta модель Idrabagno Aqua lli, який належить потерпілому ОСОБА_8 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1152 від 19.05.2022 становить 2300,00 (дві тисячі триста гривень 00 копійок). Після чого, ОСОБА_6 , поклав вказаний пристрій до спортивної сумки, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 завдано майнової шкоди, на суму 2300,00 грн.
Умисні дії ОСОБА_6 , виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України.
19.05.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив та виходив з того, що матеріали кримінального провадження, на які посилались прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та сама по собі тяжкість інкримінованих правопорушень не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ “Летельє проти Франції”.
Слідчим суддею взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації, працює неофіційно, отримує дохід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, покарання за попереднім вироком суду відбув повністю. При цьому підозрюваний ОСОБА_6 отримавши повідомлення про підозру не переховувався, не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, добровільно приймав участь у всіх слідчих діях, самостійно з'явився до суду для розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, що свідчить про відсутність ризиків переховування його від слідчого, прокурора або суду. Враховуючи викладене, для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для попередження ризиків вказаних слідчим та прокурором.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками слідчого судді.
При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
На даному етапі провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. А тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відповідно, до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст. 181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
На думку колегії суддів, з урахуванням віку та стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 , особи останнього, який має постійне місце проживання, характер вчинення кримінального правопорушення, отже обраний слідчим суддею підозрюваній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в сукупності з обов'язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде порушувати його права, передбачені ст. 43 Конституції України. Також доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують.
У відповідності до п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз.
Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відтак ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 194, 196 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3