Провадження № 11-кп/803/1768/22 Справа № 311/5823/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 червня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року, було задоволено клопотання прокурора, та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 17 липня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі.
Також суд зазначив, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати та постановити нову, якою обрати йому інший запобіжний захід непов'язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що ризик переховування від слідства та суду у справі не існує, оскільки судом в ухвалі не наведені докази, а тому і не має законних підстав вважати, що обвинувачений раніше переховувався чи буде переховуватися від суду. Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства та суду.
Вказує, що ризик незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні не існує, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів такого впливу сторона обвинувачення не надала, а лише припущення, а тому немає законних підстав вважати, що він має намір тиснути на учасників кримінального провадження чи бажає знищити докази у справі.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснено без участі сторін кримінального провадження, оскільки обвинувачений відмовився від участі в судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції, а його захисник та прокурор не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вказана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченого про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021083190000332 від 30.10.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст. 3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного суду України № 4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області змінено на Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Як вбачається з матеріалів клопотання, судом обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 травня 2022 року включно.
Для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі.
При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 178 КПК України правильно враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, у останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки та утриманці, які б стримували його від ухилення від явки до суду та змогли б запобігти ризику переховування.
Доводи обвинуваченого про неврахування відомостей про його особу, сімейний стан, а також про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України такого ступеню, яким неможливо запобігти, окрім як тримання ОСОБА_6 під вартою, є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини враховані судом першої інстанції та враховуються апеляційним судом, проте ризики встановлені в ухвалі суду, підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами і для їх запобігання та для забезпечення належної процесуальної поведінки, даних про особу обвинуваченого є недостатньо. Також не надано належних та достовірних відомостей про стан здоров'я обвинуваченого, який би перешкоджав його тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність обвинувачення, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування чи зміни запобіжного заходу, оскільки вирішення питання доведеності або не доведеності обвинувачення є завданням судового розгляду кримінального провадження по суті та у випадку встановлення необґрунтованості обвинувачення суд має постановити виправдувальний вирок.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4