Провадження № 33/803/550/22 Справа № 215/5982/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
07 червня 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 22.08.2021 року о 21:57 год. в м.Кривому Розі по вул.Доватора біля будинку 19, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком №1425 КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР. Правопорушення зафіксовано на бодікамери АЕ 00080,00116,00040. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року та закрити відносно нього провадження по справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що захист наголошував у суді на тому, що всі докази, зібрані поліцейським у даній справі, є недопустимими, оскільки отримані внаслідок порушення закону. Таким порушенням є безпідставне застосування поліцейським превентивних поліцейських заходів у вигляді зупинки транспортного засобу, опитування.
Вказує, що у рапорті інспектора поліції Ткаченко Д.О. йдеться про те, що причиною зупинки та опитування водія ОСОБА_1 є те, що раніше він нібито скаржився на іншого водія автомобіля ВАЗ 21033 н.з. НОМЕР_2 , що той керує автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння та без водійського посвідчення. Втім, захист заперечував наведені поліцейським неправдиві пояснення щодо підстав проведення опитування та зупинки транспортного засобу, а поліцейський не спростував ці заперечення посиланням на конкретні обставини та докази надання водієм ОСОБА_1 скарг щодо іншого водія. Фактично поліцейський сам вигадав підстави для зупинки автомобіля, виправдавши тим самим свої неправомірні дії щодо порушення вимог ст.ст. 31, 35 ЗУ “Про національну поліцію”. Суддя ж під час вирішення адміністративної справи залишив поза увагою вищевказані порушення закону поліцейським.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, тому з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що не суперечитиме ст.268 КУпАП. Також, враховуючи, що згідно зі ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався зазначених вимог закону в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для притягнення апелянта до адміністративної відповідальності спростовуються матеріалами справи.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 290964 від 27.08.2021 року, висновком №1425 КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР від 22.08.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного (амфітамінового) сп'яніння, записом відеофіксації скоєння правопорушення з бодікамери, рапортом інпектора патрульної поліції.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували.
За змістом положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
У відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Також не виявлено порушення процедури проходження огляду водія у закладі охорони здоров'я, медичний висновок був складений за результатами проведеного огляду у закладі охорони здоров'я, затвердженому управлінням охорони здоров'я місцевої державної адміністрації, в присутності поліцейського, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для цього, як того вимагають приписи ч.3 ст. 266 КупАП.
Доводи ж апелянта щодо відсутності підстав для зупинки його автомобіля не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до рапорту працівника поліції, на водія автомобіля Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 було повідомлення про керування у нетверезому стані, тож транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п. 5 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”, а з відеозапису з бодікамери працівника поліції убачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і після зупинки на місці події в ході огляду поліцейським не заперечував той факт, що вживав наркотичні засоби, що є порушенням вимог п. 2.9 ПДР України і за що передбачено адміністративну відповідальність, а також погодився пройти медичний огляд у медичному закладі. До того ж, підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком №1425 КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР від 22.08.2021 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП, які перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Натомість суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, а в апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням обставин справи, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Апеляційним переглядом встановлено, що місцевий суд наклав стягнення у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку немає.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Тож, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко