Провадження № 22-ц/803/3012/22 Справа № 184/1082/21 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
15 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -
У червні 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є матір'ю ОСОБА_2 і на сьогоднішній день, вона є людиною похилого віку. Вказує, що її пенсії не вистачає для утримання житлового приміщення, що належить їй спільно із сином - відповідачем по справі ОСОБА_2 , на праві приватної власності та оплату комунальних послуг. Крім того, вона доглядає свою маму, яка є жінкою похилого віку - ОСОБА_3 . Коштів, що вона одержує у вигляді пенсії ледь вистачає на її лікування та лікування її мами - бабусі ОСОБА_2 , харчування, придбання побутових предметів першої необхідності, одягу тощо. Влаштуватися на роботу, приймаючи до уваги вік позивачки, карантинні обмеження для людей похилого віку на період пандемії із коронавірусного захворювання СОVID-19, зростання безробіття, необхідність догляду мами, позивач не має реальної можливості. Субсидію (державну допомогу) на оплату комунальних послуг позивач не отримує, оскільки син зобов'язаний утримувати свою частину нерухомого майна (житлового приміщення), що йому належить на праві приватної власності. Таким чином, утримання та збереження спільного майна лягло повністю на позивача, яка більше десяти років самостійно управляла, утримувала та зберігала спільне нерухоме майно, сплачувала обов'язкові комунальні платежі, тощо, а також несла відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. До середини 2020 року позивач працювала, а станом на день звернення до суду із цим позовом, із доходів, вона маю лише пенсію, яка складає 2800,00 грн. та величезні розходи на своє утримання та утримання її матері. Отже, позивач потребує матеріальної допомоги, але її син добровільно таку допомогу не надає, частину нерухомого майна (житлової квартири), що йому належить на праві приватної власності не утримує, комунальні послуги за неї не сплачує. На підставі цього, позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму непрацездатних осіб, починаючи стягнення з 18 травня 2021 року, довічно.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на її користь та на її утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 21.05.2021 року, довічно.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною матір'ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 30.01.1996р., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві приватної, спільної, часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.28).
На даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
Згідно довідки про доходи №5069 6297 5400 6012 від 03.09.2021р. ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі: вересень 2020р - 3064,38 грн.; жовтень 2020р. - 3064,38 грн.; листопад 2020р. - 3064,38 грн.; грудень 2020р. - 3071,22 грн.; січень 2021р. - 3071,22 грн.; лютий 2021р. - 3071,22 грн.; березень 2021р. - 3385,70 грн.; квітень 2021р. - 3385,70 грн.; травень 2021р. - 3385,70 грн.; червень 2021р. - 3385,70 грн.; липень 2021р. - 3395,90 грн.; серпень 2021р. - 3395,90 грн. (а.с.111).
Як вбачається із копії амбулаторної картки хворої ОСОБА_1 , остання періодично зверталася до ЦМЛ м. Покров.
Так, 25.11.2016р. ОСОБА_1 звернулася зі скаргами на сухий кашель та задишку. Їй встановлено діагноз емфізема, пневмосклероз та призначено лікування (а.с.107).
05.03.2018р. позивач зверталася до лікарні зі скаргами на біль в хребті та області хрестцю, неможливість стати на ноги. Хвора 12.02.2018р. впала з табурета на сідниці. Їй було призначено обстеження та в подальшому лікування (а.с.108).
27.08.2019р. ОСОБА_1 зверталася зі скаргами на біль в лівому плечовому суглобі, в результаті того, що остання в ночі впала з дивану. Встановлено діагноз: вивіх лівого плечового суглоба грудної клітини зліва та призначено лікування (а.с.109).
08.09.2021р. ОСОБА_1 зверталася зі скаргою на головну біль, запаморочення та хитність, на підставі чого їй було встановлено діагноз: ДЗП на фоні атеросклерозу та призначено лікування (а.с.104).
Як вбачається із проведеної флюорографії у ОСОБА_1 наявний хронічний бронхіт (а.с.106).
На підтвердження проведення свого лікування ОСОБА_1 надала копії фіскальних чеків на суму 621,70 грн. та 265,00 грн. (а.с.105).
Станом на 03.09.2021р. ОСОБА_1 на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення, як одержувач державної соціальної допомоги не перебуває, ніяких видів державної допомоги не отримує, що підтверджується довідкою №4948/15 від 03.09.2021р. виданої начальником УП та СЗН (а.с.112).
ОСОБА_5 , з 01 жовтня 1999 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.61).
Від даного шлюбу має доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.62).
На даний час ОСОБА_6 продовжує навчання у Коледжі Київського Міжнародного Університету (а.с.63-65).
Вартість навчання складає 26 400,00 грн. за 2020р.-2021р. навчальні роки.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є непрацездатною та є пенсіонеркою, а пенсія, яку вона отримує, не забезпечує необхідного мінімального проживання. Суд першої інстанції, врахувавши також, що відповідач має доньку, яка продовжує навчання, дійшов висновку, що з відповідача, який є сином позивачки, слід стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 21.05.2021 року, довічно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Тому, при розгляді справи по суті суд враховує положення про те, що за змістом ст. 202 України обов'язок дочки, сина щодо утримання батьків не пов'язується лише з непрацездатністю останніх, а одним із критеріїв визнання підставності позову є також доведеність потреби батьків в матеріальній допомозі.
Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Водночас доведення потреби в матеріальній допомозі являлося процесуальним обов'язком саме позивача. Потреба у матеріальній допомозі означає недостатність коштів, необхідних для підтримання нормальної життєдіяльності особи, а тому потреба в матеріальній допомозі має визначатися відповідно до встановленого законом прожиткового мінімуму. Щодо потреби у матеріальній допомозі, то вона має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому, з урахуванням закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК України, положення про можливість застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих цим Кодексом, при визначенні потреби у матеріальній допомозі треба виходити з критеріїв, закріплених в ч. 4 ст. 75 СК України.
Критерії визначення потреби у наданні матеріальної допомоги передбачені у ч. 4 ст. 75 СК України, відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу .
Отже, батьки можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за прожитковий мінімум.
Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Враховуючи вищевикладене, обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі наявності складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
У разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розмір пенсії складає 3395,90 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
Станом на 03.09.2021р. ОСОБА_1 на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення, як одержувач державної соціальної допомоги не перебуває, ніяких видів державної допомоги не отримує, що підтверджується довідкою №4948/15 від 03.09.2021р. виданої начальником УП та СЗН (а.с.112).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має хворобливий стан здоров'я, в силу її віку.
У відповідача наявна повнолітня донька ОСОБА_6 ..
На даний час ОСОБА_6 продовжує навчання у Коледжі Київського Міжнародного Університету (а.с.63-65).
Вартість навчання складає 26 400,00 грн. за 2020р.-2021р. навчальні роки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу непрацездатній матері.
Визначаючи розмір аліментів, судом першої інстанції враховано, що позивач є одинокою людиною, потребує лікування, в силу її віку, інших доходів окрім пенсії немає, розмір якої є невеликим. При цьому, суд врахував також і ту обставину, що у відповідача наявна повнолітня донька ОСОБА_6 , яка продовжує навчання.
Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на її користь та на її утримання, в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 21.05.2021 року, довічно.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Посилання особи, що подає апеляційну скаргу на ту обставину, що при визначенні суми стягнення аліментів районним судом не враховано всі обставини справи є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.
Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: