Провадження № 11-сс/803/766/22 Справа № 216/1580/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12022046230000144 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Ресурс” - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року про накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року, було частково задоволено клопотання дізнавача СД Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про накладення арешту майна, в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022046230000144 від 11.05.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку автомобіля ГАЗ 330214, реєстраційний номер НОМЕР_1 11 травня 2022 року в період часу з 18-36 до 18-47, а саме: транспортний засіб ГАЗ 330214 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , у кузові якого знаходиться брухт чорного металу, зошит із рукописними записами та електронні ваги НПВ-300.
Заборонено відчуження та розпорядження автомобіля марки ГАЗ 330214 білого кольору номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 . Передано вказаний автомобіль його власнику на відповідальне зберігання та користування на час досудового розслідування кримінального провадження.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що вилучені під час огляду речі, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ під час досудового розслідування кримінального провадження, з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення та унеможливлення подальшого відчуження вказаного майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ТОВ “Метал Ресурс” - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апелянта зазначив, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику посадових осіб підприємства, копію ухвали отримав на електрону пошту 20.05.2022 року у зв'язку з чим просив визнати поважним пропущений строк на апеляційне оскарження.
Вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою.
Зазначає, що дізнавачем ОСОБА_7 , клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було подано із суттєвим пропуском процесуального строку, який прямо передбачений нормами 171 КПК України. Слідчий суддя не надав належної оцінки факту несвоєчасного подання дізнавачем клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, що прямо підтверджується і самою ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вважає, що під час винесення ухвали слідчий суддя не звернув уваги, що фактично органи поліції незаконно втрутилися у господарську діяльність ТОВ “Метал Ресурс”.
На думку апелянта, слідчий суддя поверхнево підійшов до розгляду даної справи.
Вказує, що на підставі цивільно-правового договору від 10.05.2022 року, який було укладено між ТОВ «МЕТАЛ РЕСУРС» (Замовник) та ОСОБА_8 (Виконавець), останній надавав послуги товариству, які пов'язані із перевезенням автомобільним транспортом відповідного вантажу, з пункту навантаження: м. Кривий Ріг. вул. Валявко, 1, до пункту розвантаження: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що майно не є предметом кримінального правопорушення чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Вказаний транспортний засіб не є одержаним внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та/або доходами від них.
Вважає, що вилучені речі не відповідають підставам тимчасово вилученого майна, які передбачені ч. 2 ст. 167 КПК України.
В результаті накладеного арешту, підприємство фактично не має можливості отримувати заробітну плату, оскільки вилучення майна прямо впливає на доходи підприємства.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Окрім того, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.
Так, положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Апеляційний суд, дослідивши клопотання дізнавача та надані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, вважає, що слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно передчасно, оскільки не звернув уваги на невідповідність клопотання приписам ч. 2 ст. 171 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, дізнавач СД Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна, в якому зазначив, що 11 травня 2022 до чергової частини Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від працівників СП Криворізького РУП про те, що було виявлено факт незаконного прийому металобрухту за адресою АДРЕСА_2 .
Дані матеріали були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046230000144 від 11.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.
В ході проведення досудового розслідування, під час здійснення першочергових невідкладних заходів, 11.05.2022 року у період часу з 18:36 год до 18:47 год, було проведено огляд ділянки місцевості, що розташована біля домоволодіння АДРЕСА_2 . На зазначеній ділянці місцевості було виявлено транспортний засіб ГАЗ 330214 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником зазначено ОСОБА_10 ), реєстраційний номер НОМЕР_1 . В кузові зазначеного транспортного засобу було виявлено металобрухт різного походження, виду та розміру, та зошит рожевого кольору на 10 аркушах котрого мається чернові рукописні записи. Також, біля зазначеного транспортного засобу було виявлено електронні ваги НПВ-300.
В ході огляду було виявлено та вилучено: транспортний засіб ГАЗ 330214 білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , у кузові котрого знаходиться брухт чорного металу, зошит із рукописними записами та електронні ваги НПВ-300.
11 травня 2022 року постановою дізнавача СД КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 вказане майно було визнано в якості речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, в клопотанні в обґрунтування підстав та мети для арешту майна було зазначено, що арешт майна необхідний з метою запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження, та для забезпечення проведення необхідних оглядів за участю відповідних спеціалістів, та призначення в подальшому експертиз.
Разом з тим, перевіривши клопотання слідчого апеляційний суд вважає, що клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об'єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову.
Крім того клопотання слідчого не відповідає вимогам ч. 1 ст. 171 КПК України, так як в клопотанні не зазначено, які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення можуть зберегти на собі металеві труби, яким чином труби можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначені обставини підлягають не тільки зазначенню в клопотанні а й обов'язковому доведенню слідчим, прокурором при судовому розгляді клопотання, та мають бути перевірені та дослідженні слідчим суддею при вирішенні клопотання про арешт майна.
В клопотанні містяться тільки посилання на норми закону, якими передбачена підстава для забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, без її обґрунтування, а також без зазначення мети цього арешту.
У клопотанні взагалі не зазначено які саме дії необхідно провести за допомогою вилучених металевих труб, під час яких можуть бути виявленні певні докази.
Таким чином, в клопотанні належним чином не обґрунтована необхідність арешту майна, не надані копії відповідних процесуальних документів та інших матеріалів, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання, що прямо передбачено положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України.
Таким чином, у клопотанні не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.
Таким чином, аналіз матеріалів провадження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції показав, що клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
З урахуванням того, що під час розгляду клопотання не доведено, що вилучене майно є доказом у кримінальному провадженні зазначені обставини свідчать про відсутність ризиків, передбачених приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема, щодо можливості зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна.
Також в клопотанні не зазначено яким шляхом має бути накладений арешт на майно, з урахуванням положень ч. 1 ст. 170 КПК України, яка передбачає позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та користування майном, в зв'язку з чим в оскаржуваній ухвалі не виконанні вимоги п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України з зазначених обставин.
Апеляційний суд вважає, що за наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя не мав можливості повно, всебічно та об'єктивно його розглянути, у зв'язку з чим висновок слідчого судді про задоволення такого клопотання, враховуючи вищезазначені порушення, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, учасником якої є Україна, Конституції України, Кримінального процесуального закону та практикою Європейського суду з прав людини.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчим суддею при розгляді клопотання не були дотримані в повному обсязі вимоги КПК України, з огляду на встановлену апеляційним судом невідповідність клопотання прокурора вимогам закону, що унеможливлювало розгляд даного клопотання по суті, та яке слідчий суддя не повернув органу досудового розслідування, відповідно до приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, а прийняв його до розгляду та розглянув, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
При таких обставинах, відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення зазначених недоліків, відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 170, 171, 173, 370-372, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Ресурс” - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року про накладення арешту на майно, - задовольнити.
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Ресурс” - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року про накладення арешту на майно, - скасувати.
Клопотання дізнавача СД Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про накладення арешту майна, в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022046230000144 від 11.05.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, - повернути для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, протягом 72 години з часу отримання копії повного тексту цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4