Провадження № 11-кп/803/1724/22 Справа № 210/2141/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також захисника ОСОБА_9 в інтересах останніх, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України КК України,
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2022 року від 24 травня 2022 року обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2022 року включно, та залишено без змін розмір застави в сумі 659 100 грн. 00 коп.
Мотивуючи ухвалене рішення, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень та дані про особи обвинувачених, посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, суд врахував, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не мають міцних соціальних зв'язків на території міста Кривого Рогу та офіційного місця роботи. При цьому, суд вказав на те, що ОСОБА_7 зареєстрований на тимчасово окупованій території, має там близьких, перебував у розшуку, перебуває з ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах. Окрім того, суд врахував, кількість епізодів, які інкримінуються обвинуваченим, а також те, що в судах стосовно обвинувачених наявні інші обвинувальні акти. Стосовно тривалого перебування під вартою обвинувачених, суд вказав, що ця обставина зумовлена складністю кримінального провадження, розглядом значної кількості клопотань, які заявлялися захисником та обвинуваченими, неявкою в судове засідання захисника та відмовою обвинувачених від участі в судових засіданнях.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , та обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 просять обрати до обвинувачених запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує незаконністю судового рішення через необґрунтоване застосування судом виняткового запобіжного заходу. На переконання захисника, встановлені судом ризики є недоведеними та спростовуються характеризуючими даними про: ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, є раніше не судимою особою, має хвору матір; ОСОБА_10 , яка також постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, є раніше не судимою особою. Крім цього, захисник вказує, що вина його підзахисних не доведена, а тому посилання суду І інстанції на наявність інших обвинувальних актів в судах є необґрунтованою.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків і вони спростовуються тим, що свідки допитані, всі документи вилучені, відсутні дані про вплив на свідків, за час перебування під вартою погіршилися соціальні зв'язки, матеріальний стан, тому переховуватися від суду не має можливості.
Обвинувачена ОСОБА_8 також вказує про недоведення прокурором ризиків, так як свідки допитані, документи вилучені і відсутні дані про вплив на свідків, а за час перебування під вартою в неї погіршилося сімейне життя, соціальні зв'язки, матеріальний стан. При цьому зазначає, що вона потребує медичного догляду. Разом з цим, обвинувачена вказує, що в обвинувальному акті не зазначено, який спеціальний закон порушив її чоловік, а її хочуть притягнути до відповідальності лише за проживання з ОСОБА_7 . Також в обвинувальному акті відсутнє посилання на об'єкт злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та їх захисника, які апеляційні скарги підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 24 травня року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останніх.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, особи останніх та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останніх та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, та захисником не наведені.
На переконання колегії суддів, судом обґрунтовано враховано відсутність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків, факт реєстрації ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території, фактичних шлюбні відносини останнього з ОСОБА_8 , його перебування у розшуку.
Твердження захисту про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, особи останніх та стадію розгляду провадження, беззаперечно вказує на їх існування.
Доводи ОСОБА_8 про те, що вона потребує медичного догляду, суд не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються жодними доказами.
Не заслуговують на увагу й доводи захисту про відсутність доказів винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також щодо невідповідності обвинувального акта вимогам закону, оскільки ці обставини перевіряються судом під час ухвалення остаточного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів хоча і погоджується з необхідністю подальшого тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проте звертає увагу суду першої інстанції на тривалий строк ув'язнення останніх.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також захисника ОСОБА_9 в інтересах останніх залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ст. 263-1 КК України КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4