Провадження № 22-ц/803/2785/22 Справа № 199/5670/21 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
15 червня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопад 2021 року,-
27 липня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначивши, що 01.03.2019 між сторонами було підписано заяву б/н з метою отримання банківських послуг. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 11.07.2021 заборгованість за кредитним договором становить 16120,63 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12957,85 грн., в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 12957,85 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 3162,78 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 0,00 грн.; нарахована пеня - 0,00 грн.; нараховано комісії - 0,00 грн. Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 01.03.2019 б/н у сумі 16120,63 гривень та судові витрати (а.с.1-5).
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопад 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено ( а.с.81-83).
Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що судом не взято до уваги, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом у анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками (а.с.88-94).
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.03.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.14).
Встановлено, що договір №б/н від 01.03.2019 року складається з заяви відповідача, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку».
Встановлено, що на підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 11.07.2021 року у розмірі 16 120,63 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 12957,85 грн., у тому числі 0,00 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту; 12957,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками -3162,78 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 -0,00 грн; нарахована пеня - 0,00 грн; нараховано комісії - 0,00 грн. (а.с.6-8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що у підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції посилався на безпідставність таких вимог через відсутність передбаченого обов'язку відповідача з їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 29.09.2017 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору; позивач не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитним коштами, в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту в обумовленому позивачем розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині з наступних підстав.
Так, згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 01.03.2019 року процентна ставка та строк дії кредитного договору не зазначені. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Водночас, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Наданий банком Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, котра зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 16.03.2019 року (а.с.16 зворот).
Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Тому, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 була актуальною лише до 16.03.2019 року, і матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 12 957,85 грн, виходячи з наступного.
В анкеті-заяві від 01.03.2019 року сума кредитного ліміту не зазначена.
Заборгованість за тілом кредиту складається з поточної заборгованості (в розрахунку заборгованості графа “Тіло кредиту на звітну дату”) та простроченої (графа “тіло кредиту прострочене на звітну дату).
Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.
Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.
Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт по ній змінювався: 22.03.2019 року встановлено кредитний ліміт 15 000,00 грн., 03.03.2021 року - зменшено до 0, 00 грн. (а.с.12).
Матеріалами справи, зокрема, довідкою про перевипуск кредитних карт підтверджується термін дії картки, 22.03.2019 року перевипущено карту зі строком дії до 02/23 (а.с.13).
Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитною карткою з 22.03.2019 року, тобто погодився зі змінами кредитного ліміту по картці (а.с.9-11).
Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту становить 12 957,85 грн.
Крім того, заборгованість за простроченим тілом кредиту підтверджується випискою про рух коштів по картці відповідача.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 12 957, 85 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційному суді, а всього у сумі 4 561,60грн.
Керуючись ст. ст.259,367,374,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопад 2021 року - скасувати в частині відмови у стягненні заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 01.03.2019 року, яка станом на 11.07.2021 року становить 12 957, 85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у сумі 4 561,60 грн
В іншій частині рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопад 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: