Провадження № 22-ц/803/3790/22 Справа № 180/2624/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О.С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
14 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.,
за участю секретаря - Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”,
на заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 , про стягнення боргу кредитором зі спадкоємців, -
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 на предмет стягнення боргу кредитором зі спадкоємця, з підстав того, що 13 травня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит та своїм підписом підтвердив про інформування його про умови кредитування, що були надані в письмовій формі. Цей договір є змішаним та містить в собі як умови договору банківського рахунку, так і умови кредитного договору, внаслідок чого на ім'я ОСОБА_2 банком відкрито картковий рахунок з встановленим кредитним лімітом та надано в користування кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 8000 грн., однак ОСОБА_2 свої зобов'язання з повернення кредитних коштів з нарахованими платежами не виконував належним чином.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та станом на день його смерті за вказаним кредитним договором існувала заборгованість у сумі 8 141,06 грн., що є заборгованістю за основним зобов'язанням по кредиту, а спадкоємцем боржника є ОСОБА_1 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживала разом із спадкодавцем і не заявила про відмову від спадщини, тому позивач просить стягнути вказану суму з відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого боржника, оскільки вона успадкувала зобов'язання за кредитним договором № б/н від 13 травня 2014 року у вигляді заборгованості по кредиту /а.с.1-4/.
Заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” відмовлено в повному обсязі /а.с.134-138/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ “Приватбанк” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач є спадкоємицею померлого боржника ОСОБА_1 , що підтверджено копіями її паспортів громадянки України з реєстрацією, які збігається з реєстрацією боржника та є також підтвердженням про проживання разом зі спадкодавцем, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №336/3968/16-ц. Крім того, у встановлений строк відповідач не подала заяву про відмову від прийняття спадщини, внаслідок чого вважається такими, що прийняли спадщину. Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено строки, встановлені ст. 1281 ЦК України, що позбавляє позивача права вимоги до спадкоємців, а також зазначено, що матеріали справи не містить відомостей про наявність спадкового майна, його склад, місцезнаходження, вартість, обсяг спадкового майна, який одержаний спадкоємцями у спадщину та розмір часток кожного із спадкоємців у такому майні, що не відповідає дійсності, оскільки банк звернувся до нотаріуса з кредиторською вимогою у встановлений строк, тобто протягом одного року від дня настання строку вимоги, що не спростовано стороною відповідача, а про смерть боржника банк не повідомлявся. Разом з цим апелянт зазначає, що покладання на позивача тягару доказування складу, вартості, тощо спадкового майна є неправомірним, оскільки ця інформація є конфіденціальною та може буди добута лише за рішенням суду /а.с.140-142/.
ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 13.05.2014 року.
При підписанні анкети-заяви ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті "www.privatbank.ua" складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджуєтеся підписом у заяві, копії яких додаються до позовної заяви.
Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі - надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 15 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 422.
Згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором б//н від 13 травня 2014 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 8141,06 грн., яка складається з :
-8141,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
в т.ч.:0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;
-8141,06 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Кредитні правовідносини, які виникли між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 допускають правонаступництво.
Позивач вважає, що спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є - ОСОБА_1 , яка постійно, в т.ч. і на день смерті ОСОБА_2 проживала разом із спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копій паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , місце реєстрації останніх зазначено як: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст.1281, 1282 ЦК кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Так, судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, згідно з ст.1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені ст.1281 ЦК строки - це строки, в межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Позивачем 04 жовтня 2015 року була направлена претензія кредитора до Марганецької державної нотаріальної контори.
Із відповіді від 08 жовтня 2015 року, наданої ПАТ КБ "ПриватБанк" державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори Ковтюх А.В. на Претензію від 19 вересня 2015 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа за № 252/2015. Претензія ПАТ КБ "ПриватБанк" долучена до спадкової справи, про її наявність буде повідомлено спадкоємців особисто при зверненні за оформленням своїх спадкових прав. Звернень щодо нотаріального оформлення спадкових прав від спадкоємця не надходило.
До спадкоємців АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось із претензією лише 05 травня 2021 року, що підтверджується копією листа-претензії від 28 квітня 2021 року, адресована ОСОБА_1 , Реєстр згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) та чеки про відправку. Докази вручення претензії відсутні.
27 жовтня 2021 року АК Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитом спадкодавця.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що позивач, як кредитор спадкодавця, не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, і позбавлений права вимоги. (правова позиція ВСУ викладена в постанові від 12.04.2017 р. по справі № 676/1958/16-ц).
Доводи банка як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, що він своєчасно звернувся із вимогами до спадкоємців шляхом звернення до нотаріальної контори колегією суддів не беруться до уваги, оскільки за вимогами ч. 2 ст. 1281 ЦК України прямо передбачено порядок звернення кредитора із своїми вимогами саме до спадкоємців, а не будь кого іншого, як про це вірно зазначено у судовому рішенні, яке оскаржується.
Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, в силу ст.16, ч.2 ст. 1282 ЦК України, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно, а не стягнення суми заборгованості, яка підлягала стягненню з самого боржника.
З дослідженої судом першої інстанції копії спадкової справи № 252/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , наданої Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Дніпро) 21 січня 2022 року вих. №118/01-16 на запит суду, встановлено, що ОСОБА_1 подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 105/.
Також колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідача ОСОБА_1 із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було, як і не надано таких доказів до апеляційної інстанції, оскільки сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що остання є спадкоємцем, проживала разом зі спадкодавцем та фактично прийняла після померлого спадщину, враховуючи, що банком як до позовної заяви, так і до апеляційної його скарги не надано жодного доказу щодо зареєстрованих осіб за адресою проживання померлого ОСОБА_2 , до яких позивач міг також заявити аналогічні позовні вимоги, враховуючи, що відмовились від прийняття спадщини ще ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є батьками померлого та його донькою, що видно з наданої копії спадкової справи(а.с.104-105). Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно фактично прийняла у спадок, в силу ст. 1268 ЦК України, відповідач та яка його вартість, а також не знайшли свого підтвердження обставини щодо того, що відповідачеві було достовірно відомо про наявність боргу спадкодавця.
Згідно ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини) він не заявив про відмову від неї.
З матеріалів справи вбачається, що судом здійснювались процесуальні дії щодо з'ясування кола спадкоємців та успадкованого ними майна. Спадкова справа №252/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 розпочалась з претензії кредиторів АТ “Дельта Банк” від 05 жовтня 2015 року та ПАТ КБ “Приватбанк” від 06 жовтня 2015 року (а.с.98,100), вже у листопаді 2015 року спадкоємці відмовились від прийняття спадщини.
Інших доказів прийняття спадщини будь-якими спадкоємцями після ОСОБА_2 позивач відповідно до ст.76-81 ЦПК України суду не надавав, клопотань про витребування доказів щодо з'ясування наявності на праві власності майна померлого, відповідно до ст. 116-117 ЦПК України, також не заявляв. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Спадкування відповідно до ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або за законом і у разі відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом згідно зі ст. 1258 ЦК України почергово та кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає і про те, що спадкоємцем після боржника ОСОБА_2 є відповідач, як особа, що зареєстрована за однією з боржником адресою, не свідчить про те, що вона безумовно є спадкоємцем останнього, оскільки доказів того, що відповідач ОСОБА_1 належать до кола спадкоємців за законом і спадкоємців тієї черги, яка закликана до спадкування (з першої по п'яту чергу), позивачем суду не надано, враховуючи ще те, що за спільною з відповідачем адресою зареєстрованого місця проживання зареєстровано ще три особи, згядно відмовостей спадкової справи (а.с.106 зворот), які також можуть бути спадкоємцями після ОСОБА_2 у відповідності до встановленої ст. 1258 ЦК України черги спадкування, однак позивач до цих осіб позовні вимоги не пред'являв та не вважав їх спадкоємцями на власний розсуд, а тому сама по собі реєстрація відповідача ОСОБА_1 за місцем мешкання спадкодавця не є підставою для задоволення вимог позивача, як кредитора померлого боржника, до такої особи, оскільки статус відповідача як єдиної спадкоємиці боржника-спадкодавця належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджений.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів доводи апелянта до уваги не приймає, оскільки такі не ґрунтуються на доказах та є припущеннями апелянта.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Оскільки позивачем у справі належними, допустимими, достатніми доказами не підтверджена належність відповідача до кола спадкоємців боржника, суд першої інстанції вірно встановив обставини того, що пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємця боржника не у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, а тому є всі підстави в разі пропуску таких строків у застосуванні судом ч.4 ст.1281 ЦК, внаслідок чого кредитор позбавляється права вимоги, також судом першої інстанції за браком доказів установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК, виявилось не можливим у зв'язку із недоведеністю позивачем належними доказами.
Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ “Приватбанк” зводяться до переоцінки доказів, які досліджені судом першої інстанції, та до незгоди з рішенням суду.
Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини даної справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, оскільки висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О.Макаров