16 червня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1022/22
Провадження № 22-ц/4820/1110/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №676/1022/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року (суддя Шевцова Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду, ОСОБА_2 вказувала, що 16 жовтня 2015 року уклала шлюб з ОСОБА_1 і зазначала, що сторони вже перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 2001 року по 2004 рік та тривалий час перебували у фактичних шлюбних відносинах і вели спільне господарство, під час яких народилося троє дітей: донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач вказує, що сторони не підтримують подружніх відносин більше 5 років, ОСОБА_1 участі у вихованні доньок не приймає, допомоги на їх утримання не надає, хоч і має таку можливість, оскільки працює неофіційно та отримує високу заробітну плату. Діти проживаю з позивачкою та перебувають на її утриманні. З огляду на викладене, ОСОБА_2 , просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі по 5000 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно з 21 лютого 2022 року і до досягнення доньками повноліття.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі по 2500 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.02.2022 року до повноліття дітей.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що він тільки звільнився з місць позбавлення волі, не працює та не має постійного заробітку. Також апелянт звертає увагу на відсутність у його володінні будь-якого майна та транспортних засобів, що свідчить про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, проте не заперчує щодо сплати аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відзиві ОСОБА_2 зазначала, що аргументи апелянта не підлягають задоволенню, оскільки він є фізично здоровою людиною, здатний заробляти собі на життя та на утримання своїх дітей. ОСОБА_1 є особою працездатного віку, але офіційно не працює та на обліку у центрі зайнятості не перебуває, з підліткового віку апелянт працює неофіційно, ремонтуючи автомобілі та має власну майстерню. Під час відбування покарання ОСОБА_1 , допомогу на неповнолітніх дітей позивачці надавала держава в розмірі 8000 грн, тепер він зобов'язаний утримувати дітей. Тому позивачка просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони з 16.10.2015 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Сторони припинили подружні відносини, ведення спільного господарства та проживають окремо. ОСОБА_1 матеріальну допомогу на утриманні дітей не надає.
Частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи аліменти, що підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки на утримання дітей у розмірі по 2500 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, врахувавши вік та стан здоров'я дітей, стан здоров'я та матеріальний стан ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що батько, будучи фізично здоровим, здатний утримувати своїх дітей та сплачувати аліменти у розмірі більшому ніж 2000 грн на кожну дитину, який визнавався відповідачем.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до положення ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
За змістом ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Правила ст. 182 СК визначають обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, розмір яких має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
В силу роз'яснень, що викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що між сторонами відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дитини, відповідач добровільно свого обов'язку по утриманню дитини не виконує, доказів протилежного суду надано не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача.
Разом з тим, оцінивши надані учасниками справи, врахувавши часткове визнання позову ОСОБА_1 щодо його можливості сплати аліментів у розмірі по 2000 грн на кожну дитину щомісячно, суд першої інстанції, врахувавши вік та стан здоров'я відповідача, відсутність у нього на утриманні інших непрацездатних осіб та стан здоров'я і матеріальний стан дітей, прийшов до вірного висновку, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти у розмірі саме по 2500 грн на кожну дитину, адже доказів протилежного сторонами не надано та судом не здобуто.
Недоведеними є твердження апелянта про те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що він тільки звільнився з місць позбавлення волі, непрацюючий та не має постійного заробітку.
Так, одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права та змагальність сторін.
Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Перелічені норми процесуального закону означають, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.
Так, у цій справі позивачка, з якою проживають діти, звернувшись до суду з позовом, заявила про своє право на стягнення аліментів на її користь на утримання дітей в розмірі по 5000 грн щомісячно на кожну дитину. В свою чергу відповідач приймав особисту участь в судовому засіданні 26.04.2022, судом роз'яснювалися його права та обов'язки, він частково визнав позовні вимоги щодо стягнення аліментів в розмірі по 2000 грн на кожну дитину щомісячно та не був позбавлений можливості надати суду докази на підтвердження не можливості сплачувати аліменти на утримання дітей в більшому розмірі.
І саме лише голослівне посилання в апеляційній скарзі на безпідставність висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та на те, що суд не вірно визначив матеріальне становище відповідача, не врахувавши, що він тільки звільнився із місць позбавлення волі, відсутність у нього постійного доходу та те, що він є непрацюючий, не є підставою для стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі саме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину. Адже зазначені обставини в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України є недоведеними, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Судова колегія вважає, що доводи апелянта зводяться виключно до переоцінки доказів без обґрунтування обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду та невірного тлумачення норм матеріального права.
Оскаржуване рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 16 червня 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай