15 червня 2022 року
м. Чернівці
справа № 725/4694/21
провадження 822/485/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Владичана А.І., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2022 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Нестеренко Є.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» на рішення ( далі- ОСББ «ЕСКО») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та співвласником майна у багатоквартирного будинку.
Відповідач користується та отримує в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак, не виконує свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг. У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 01 березня 2021 року утворилася заборгованість за несплату житлово-комунальних послуг, за період 2019-2021 роки, у розмірі 3953 гривні 88 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та попередженням від 11 березня 2021 року №243, яке останній отримав під особистий підпис.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за житлово-комунальні послуги, за період з січня 2019 року по червень 2021 року, станом на 01 липня 2021 року, у розмірі 3339 гривень 51 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2022 року в задоволенні позову ОСББ «ЕСКО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу необхідно було здійснювати відповідно до показника засобу обліку теплової енергії. Доказів несправності та порушень міжповірочного інтервалу вимірювального засобу обліку теплової енергії, позивачем не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСББ «ЕСКО» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Указує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що відповідач не спростував надання йому послуг ОСББ "ЕСКО", не надав доказів на підтвердження того, що надання житлово-комунальних послуг забезпечує інша компанія, або на підтвердження того, що відповідачу надавалися житлово-комунальні послуги неналежної якості.
Також вказують на те, що суд першої інстанції неправильно стягнув витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» є юридичною особою та створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних з осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно додатку до п.1 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 жовтня 2010 року №737/19 «Про внесення доповнень в рішення виконавчого комітету міської ради від 06 лютого 2007 року №60/2 щодо визначення виробників і надавачів житлово-комунальних послуг», ОСББ «ЕСКО» є виробником та надавачем житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 01 липня 2021 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 3339 гривень 51 коп. за несплату житлово-комунальних послуг.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирногобудинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
Виходячи з положень ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирногобудинку» співвласник зобов'язаний в тому числі: забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.
Згідно з ст.20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири(квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у йоговласності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
За ст.22Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирногобудинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг,з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються Статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ст.23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
З урахуванням того, що об'єднання створюється для забезпечення власних потреб, а не з комерційною метою, в ньому не виникає подій з реалізації (продажу) послуг та процесу виробництва.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно додатку до п.1 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 жовтня 2010 року №737/19 «Про внесення доповнень в рішення виконавчого комітету міської ради від 06 лютого 2007 року №60/2 щодо визначення виробників і надавачів житлово-комунальних послуг», ОСББ «ЕСКО» є виробником та надавачом житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно ч.3ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та Статутом об'єднання.
На виконання ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статі 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. №572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов'язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Також вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).
ОСОБА_1 , як власник квартири в багатоквартирному будинку, зобов'язаний сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач щомісяця отримує розрахунок комунальних послуг, у яких ретельно наведенні ціна/тариф на кожну складову житлово-комунальних послуг.
Як убачається із розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги позивачем, починаючи з серпня 2019 року внесено невідповідні дані, а тому суд апеляційної інстанції наводить власний розрахунок.
місяцьВсього нараховано за місяць грн.Оплата протягом місяця грн. Заборгованість на кінець місяця грн.
Січень 2019 (переплата 120,62)2356,71523,151712,94
Лютий 20191938,3403651,28
Березень 20192127,342962,492816,13
Квітень 20191218,37873,793160,71
Травень 2019711,36851,403020,67
Червень 2019607,58711,362916,89
Липень 2019712,93607,583022,24
Серпень 2019782,19712,933091,5
Вересень 2019680,01782,202989,31
Жовтень 20191014,67680,013323,97
Листопад 2019926,571014,673235,87
Грудень 2019893,09926,573202,39
Січень 2020919,71893,093229,01
Лютий 2020902,25919,713211,55
Березень 2020873,01902,253182,31
Квітень 2020823,59873,013132,89
Травень 2020742,02823,593051,32
Червень 2020758,55742,023067,85
Липень 2020576,26758,552885,56
Серпень 2020813,99576,263123,29
Вересень 2019941,12813,993250,42
Жовтень 20201007,93941,933316,42
Листопад 20201103,291007,933411,75
Грудень 20201485,1104896,86
Січень 20211707,122588,374015,61
Лютий 20211582,561707,123891,05
Березень 20211282,741582,563591,23
Квітень 2021892,771282,743201,2
Травень 2021849,16892,773157,65
Червень 2021968,19849,163276,68
Згідно з квитанцій та щомісячних розрахунках за житлово-комунальні послуги, за період з січня 2019 року по червень 2021 року, відповідачу нараховано кошти за житлово-комунальні послуги у розмірі 32198 гривень 50 коп. ОСОБА_1 частково сплатив кошти за житлово-комунальні послуги у розмірі 28921 гривню 82 коп. Сума несплаченої заборгованості складає 3276 гривень 68 копійок.
Отже, загальна сума заборгованості за житлово-комунальні послуги, за період з січня 2019 року по червень 2021 року становить 3276 гривень 68 копійок, і саме така сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЕСКО»
Посилання відповідача на те, що нарахування плати за теплопостачання в період з січня 2019 року по квітень 2019 року повинно було здійснюватися на підставі показників лічильника є безпідставним, з огляду на таке.
Відповідно до п.1.5 витягу із рішення виконавчого комітету від 28 квітня 2015 року №233/8, корпус 3 в будинку АДРЕСА_3 прийнято в експлуатацію 19 січня 2015 року, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ЧВ 143150160369.
Під час прийняття в експлуатацію, корпус в цілому був підключений до всіх мереж та в ньому були встановлені всі лічильники, в тому числі і тепловий лічильник відповідача.
Міжповірочний інтервал засобів вимірюваної техніки, що перебувають в експлуатації для теплолічильників та теплообчислювачів становить 4 роки, тому, беручи до уваги те, що експлуатаційний період лічильників рахуються з часу прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва в цілому, станом на 01 січня 2019 року тепловий лічильник відповідача підлягав обов'язковій повірці.
Відповідач вказану норму не виконав, внаслідок чого, останньому було здійснено нарахування за теплову енергію за період з січня по квітень 2019 року, згідно з постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 06 березня 2018 року № 285 (окремо для квартир з та без приладів обліку теплової енергії) тариф вартості опалення 1 кв.м площі, затверджених для міста Чернівці а саме, 27,90 гривень та відповідно до п.3 «Про формування тарифів на теплопостачання» Протоколу №1 зборів правління ОСББ «ЕСКО» від 22 січня 2019 року, яким передбачено, що приміщення, які не обладнані лічильниками теплової енергії або обладнані лічильниками, які є несправними та/або не провіреними у встановленому законодавству порядку, нарахування проводиться згідно тарифів вартості опалення 1 кв.м площі, затверджених для міста Чернівці НКРЕКП.
Тобто, на підставі вищезазначеного, ОСББ «ЕСКО» правомірно нараховував плату за теплопостачання, в період з січня 2019 року по квітень 2019 року, не по показниках теплолічильника ОСОБА_1 .
Окрім того, відповідачем не надано належних доказів на спростування факту надання йому, як власнику квартири у багатоквартирному будинку, житлово-комунальних послуг ОСББ або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
ОСББ, яке створено власниками квартир в будинку з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідач, яка є власником квартири у цьому будинку, не відмовлялась від житлово-комунальних послуг, отримував їх та частково не оплачувала їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості за період з січня 2019 року по червень 2021 року.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 3276 гривень 68 коп., що становить 98,11% від суми заявлених вимог(3276,68*100/3339,51).
За подання позовної заяви ОСББ «ЕСКО» сплатило 2270 гривень, апеляційної скарги - 3405 гривень, що підтверджується квитанціями від 21 липня 2021 року, та відповідно від 18 травня 2022 року.
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір: за подання до суду позовної заяви в розмірі 2227 гривень 10 копійок (2270*98,11/100), за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3340 гривень 64 копійок (3405*98,11/100).
Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЕСКО» слід стягнути 2227 гривень 10 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3340 гривень 64 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи ОСББ «ЕСКО» понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги від 09 січня 2020 року, укладений між ОСББ «ЕСКО» та ОСОБА_3 (а.с.54); розрахунком витрат на правову допомогу від 19 травня 2021 року та від 30 квітня 2022 року, квитанцією від 30 квітня 2022 року на суму 3540 гривень; квитанцією від 19 травня 2021 року на суму 3606 гривень, актом приймання-передачі виконаних робіт від 09 січня 2020 року та від 30 квітня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 09 січня 2020року №2/20.
З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися ОСББ «ЕСКО» адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив: ознайомлення із документами, виготовлення копій, підготовка та написання позовної заяви, перегляд судової практики та написання апеляційної скарги.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності перегляду судової практики та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7146 гривень 60 копійок є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (ознайомлення із документами, виготовлення копій, підготовка та написання позовної заяви, перегляд судової практики та написання апеляційної скарги), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» задовольнити. частково.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2022 року скасувати.
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3276 гривень 68 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» 2227 гривень 10 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 3340 гривень 64 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕСКО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: А.І. Владичан
Н.Ю. Половінікіна