Справа № 630/185/22
Провадження № 2/630/169/22
15 червня 2022 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Медведєвої Я.А.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 630/185/22 (провадження № 2/630/169/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що з 30 квітня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 . Відносини між ним і відповідачем як подружжям почали погіршуватися через труднощі, які були викликані хворобою дитини і потребою у забезпеченні належного догляду за дитиною. Через шлюбні відносини між ними фактично припинились, дружина почала проживати окремо від нього, що й спонукало її звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Наразі донька проживає постійно з ним, ОСОБА_1 , і в подальшому бажає залишитися саме з ним, бо матір не проявляє інтерес до доньки. На відміну від дружин він має заощадження і здатен забезпечити нормальний розвиток і умови проживання для доньки.
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року було відкрито провадження в справі та призначено проведення підготовчого засідання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, але його представник ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позов підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилася, але подала до суду заяву визнання позову в повному обсязі та проведення розгляду справи за її відсутності.
Третя особа Орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області подав заяву з проханням проводити розгляд справи в цілому за відсутності його представника.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем з дотримання порядку, встановленого ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та ухвалює рішення за наявності для того законних підстав.
Ознайомившись з заявою відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, суд приходить до висновку, що така заява не суперечить закону та достовірно відображає позицію відповідача в даній справі, оскільки подана нею особисто. Від так, визнання відповідачем позову не порушує її права, свободи чи інтереси, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті заявлених вимог у підготовчому засіданні.
Дослідивши у підготовчому засіданні наявні в справі докази, суд встановив наступне.
Сторони, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданого 30 квітня 2015 року Комінтернівським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Під час шлюбу у подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 16 липня 2015 року Комінтернівським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
З представленої копії позовної заяви від 20 травня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 20 травня 2022 року звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з вимогою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 30 квітня 2015 року у Комінтернівському відділі державної РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Позов заснований на тих обставинах, що шлюбно-сімейні відносини між подружжям припинились в січні 2022 року, після чого сторони почали проживати окремо один від одного.
Зіставляючи обставини, наведені ОСОБА_2 у позові про розірвання шлюбу, та обставини, на яких в цій справі засновані вимоги позивача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини між подружжям дійсно припинились і це призвело до того, що вони почали проживати окремо один від одного.
З наявних в справі документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина ОСОБА_3 зареєстрована за однією адресою з батьком, позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За ч.ч. 1, 2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно із ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що батько не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю. Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».
Тобто для розлучення малолітньої дитини з матір'ю необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України.
Про істотне значення обставин, визначених диспозицією ст. 161 СК України, для правильного вирішення спору про місце проживання дітей, зазначено й у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-2445цс-16 від 14 грудня 2016 року.
За дорученням суду органом опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області подано суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання: АДРЕСА_1 .
Такий висновок ґрунтується на підставі проведеної перевірки способу життя позивача ОСОБА_1 , який має у власності житло, в якому зареєстрована його донька, і здатен забезпечити розвиток доньки і належний догляд за нею, і способу життя відповідача ОСОБА_2 , а також проведеної з дитиною бесіди, в якій вона підтвердила своє бажання проживати з батьком.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд визначає місце проживання малолітньої дитини разом з батьком ОСОБА_1 за місцем їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, задоволення позову ніяким чином не позбавляє ОСОБА_2 права приймати участь у вихованні дитини, у спілкуванні з нею.
Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 142, 176, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О. О. Малихін
Повне рішення складено
15 червня 2022 року.