Справа № 405/4811/21
2/405/700/21
06.06.2022 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря : Мишевець Т.І.
представника позивача : адвоката Швець Р.Ю.
представника відповідача : адвоката Яшан Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,-
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти з реєстрації місця проживання відповідача із вказаної квартири, яка належить йому на праві спільної приватної власності та стягнути з відповідача судові витрати по справі на його користь.
Позов мотивує тим, що відповідач є його колишньою дружиною, фактично проживала у вказаному помешканні як член сім'ї, але рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2021 року втратила цей статус. Будучи зареєстрованою у належній йому квартирі постійно вчиняла сварки, безпідставно викликала працівників поліції. Він є співвласником квартири, неодноразово звертався до відповідача з проханням знятись з реєстрації після розлучення, але його вимоги були проігноровані. Реєстрація відповідача перешкоджає йому у реалізації прав власника, він несе додаткові витрати по оплаті послуг за особу, яка не проживає, тому вимушений звернутись в суд за захистом своїх прав, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.07.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
16.12.2021 року відповідачем подано відзив на позов.
Ухвалою суду від 01.02.2022 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена д розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, пояснив, що позивач та відповідач розлучились, відповідач тривалий час проживає окремо, а тому просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що відповідач не проживає в квартирі позивача з березня 2021 року, але позивачем не наведено фактів протиправної її поведінки, просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20.01.1999 року № НОМЕР_1 (а.с.16).
Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем 1/3 частини вказаної квартири є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори Озерною О.П., реєстровий № 1-520 (а.с.17).
Як вбачається з довідки КП «ЖЕО № 2 МРМК» від 22.06.2021 року за № 418, виданої на ім'я ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та невістка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2021 року у справі № 405/1334/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з нормами ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
За змістом статті 156 ЖК Української PCP, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним житлове приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української PCP ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ним зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.
Вказане кореспондується і ч. 2 ст. 405 ЦК України відповідно до якої член сім'ї житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Прописка відповідача за вказаною адресою створює перешкоди позивачу, як власнику у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Враховуючи те, що на даний час відповідач по справі не є членом сім'ї позивача, не проживає за адресою позивача з березня 2021 року, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про зняттявідповідача з реєстрації місця проживання, суд залишає дані вимоги без задоволення, так як визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття її з реєстраційного обліку.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати, понесені нею та підтверджені наданою квитанцією в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 908,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення в повному обсязі виготовлене 16.06.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_1 .
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко