Справа № 459/452/20 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/811/803/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
06 червня 2022 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Симця В.І.,
з участю: представника апелянта - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2022 року у справі за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
В лютому 2020 року представник Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з неї аліменти на дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідачка є одинокою матір'ю, батько ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав, інший батько записаний зі слів матері. З 28.01.2016 року дітям надано статус таких, що позбавлені батьківського піклування, так як відповідачка перебувала під вартою по кримінальному провадженні. Діти зареєстровані по АДРЕСА_1 , а проживають разом з опікуном ОСОБА_5 в с.Любинці Стрийського району Львівської області. Зазначав, що відповідачка протягом тривалого часу неналежно виконувала свої батьківські обов'язки, вела аморальний спосіб життя, зловживала алкогольними напоями, неодноразово була судима, на шлях виправлення не стала. Крім того, рішенням суду вона була позбавлена батьківських праві відносно старших дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Вироком суду від 17.12.2015 року остання була засуджена до позбавлення волі. Під час перебування відповідачки у місцях позбавлення волі опікуном дітей було призначено сестру відповідачки ОСОБА_5 .. Термін покарання закінчився у квітні 2019 року. Після цього відповідачка не зверталась з заявою про повернення їй дітей, не надала доказів про працевлаштування, умови її проживання є жахливими. Вважав, що проживання дітей з матір'ю загрожує їх життю та здоров'ю. Відповідачка не цікавиться життям дітей, їхнім станом здоров'я, навчанням, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей. Тому просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітніх дітей та стягнути з неї аліменти на їх утримання.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2022 року позовні вимоги Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено.
ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь опікуна ОСОБА_5 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі по 1500 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 17.02.2020 до їх повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 .
З рішенням суду не погоджується, вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням матеріального та процесуального права.
Вважає, що такі висновки суду, які лягли в основу обґрунтування рішення є помилковими та прийняті у зв'язку із неправильним їх дослідженням та оцінкою у ході судового розгляду.
Вказує, що дійсно відбувала покарання, і саме тому довгий час не бачилась з дітьми.
Шкодує про те що вчинила, однак вона відбула покарання та після цього почала нове життя. Намагалась налагодити відносини з дітьми, піклуватись про них, однак її сестра обмежувала ОСОБА_2 бачитись з дітьми.
Зазначає, що суд не надав жодного обґрунтування про те, який саме характер поведінки чи відносин існує між ОСОБА_2 та дітьми, яке відношення дітей відносно матері, протягом якого часу та чому мати не спілкувалась з дітьми.
Також вважає, що судом було допущено порушення норм процесуального права, оскільки суд вирішив питання про стягнення аліментів на користь ОСОБА_5 .. Так ОСОБА_5 була визнана опікуном дітей у 2015 році оскільки ОСОБА_2 перебувала під вартою, однак з 05.04.2019 року ОСОБА_2 відбула покарання, тому право на опікунство у ОСОБА_5 мало б припинитись.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, тому з метою захисту їх прав та інтересів відповідачку слід позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України. Окрім цього, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи обставини, що мають істотне значення, якими в даному випадку суд вважав інтереси та потреби малолітніх дітей, зумовлені їх розвитком та станом здоров'я, суд, керуючись нормами ч.ч.2 ,3 ст.166, ст.ст.180,183 вважав, що з відповідачки слід стягувати щомісячно аліменти на утримання дітей у твердій грошовій суму у розмірі по 1500 грн. на кожну дитину щомісячно до їх повноліття.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Встановлено, що відповідачка по справі є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.5,6 т.1).
Батько ОСОБА_4 був записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_9 був позбавлений батьківських праві відносно неї на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.12.2015 (а.с.12 т.1).
Відповідачка ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.04.2005 (а.с.11 т.1).
Як вбачається з копій витягів з рішень виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 24.06.2015 №114 та 28.01.2016 № 4 малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування у зв'язку із перебуванням одинокої матері ОСОБА_2 під вартою згідно ухвали суду від 23.01.2015, батько ОСОБА_9 позбавлений батьківських прав, батько ОСОБА_14 записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с.9,10 т.1).
Розпорядженнями голови Стрийської районної державної адміністрації від 09.07.2015 №232 та від 26.02.2016 №44 на підставі висновків служби у справах дітей ОСОБА_5 було призначено опікуном над малолітніми ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.14-15, 16 т.1).
З копії вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 05.04.2019 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 була засуджена за злочини, передбачені ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.317 КК України до 8 років 4 місяців 26 днів з конфіскацією всього майна, що є у її власності (а.с.17- 44 т.1).
Копією характеристики ОСОБА_3 від 09.10.2019 стверджується, що дитина навчається у 4 класі НВК «Любинцівський ЗНЗ І-ІІІ ст.-ДНЗ» з 1 класу, проживає з опікуном ОСОБА_5 , яка приділяє належну увагу і турботу дитині, заохочує її до навчання, спілкується з вчителями, класним керівником ОСОБА_17 , бере участь у батьківських зборах (а.с.13 т.1).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Суд першої інстанції інстанцій при розгляді зазначеної справи врахував, що ОСОБА_2 вже була позбавлена батьківських прав щодо інших дітей, судима за злочини в сфері збуту наркотичних засобів, перебувала на обліку в лікаря нарколога, не надала суду належних та допустимих доказів про те, що вона працевлаштувалась, має доходи для утримання дітей, що вживає заходів для спілкування з ними.
Судом також враховано, що опікун дітей є її рідною сестрою і остання не чинить перешкоди відповідачці у спілкуванні з дітьми. Неповнолітня дитина ОСОБА_3 висловила своє бажання проживати з опікуном.
Поведінка ОСОБА_2 відносно дітей не змінилася, вона тривалий час не піклувалась про фізичний і духовний розвиток своїх малолітніх дітей, і на даний час не вживала заходів для цього.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що почала нове життя та намагається налагодити відносини з дітьми. Проте, вказані обставини нічим не підтверджено. ОСОБА_2 не працевлаштована, доходів не має, про що вона сама зазначає як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення її батьківських прав.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що ОСОБА_5 було призначено опікуном дітей, розпорядженням не було встановлено строк опіки та вона далі здійснює повноваження опікуна, суд першої інстанції правильно вирішив питання стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.