Справа № 463/8859/20 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/4280/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 71
09 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н. П. Крайник
суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук
при секретарі: К.О. Ждан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Личаківського районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, -
21.09.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з літа 2015 року він проживав однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_1 . У період спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідач ОСОБА_1 заперечує можливість походження дитини від нього. З липня 2020 року відносини між ним та ОСОБА_1 погіршилися, відповідач позбавляє його можливості приймати участь у вихованні сина, пояснюючи це тим, що він не є біологічним батьком дитини. У свідоцтві про народження сина він не записаний батьком, запис вчинено відповідно до ст.135 СК України за заявою матері. 23.09.2019 року було проведено дослідження аналізу ДНК на його батьківство та встановлено ймовірність його батьківства щодо дитини ОСОБА_4 99,99%. У зв'язку з наведеним вважає себе батьком дитини. Просив позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов'язано Личаківський районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів змінити відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на « ОСОБА_2 ».
В решті вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування сплаченого судового збору 840,80 грн.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання батьківства оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що вона підтримувала близькі стосунки з позивачем з 2015 року, однак однією сім'єю вони не проживали та не вели спільного господарства. В цей період вона завагітніла, однак ОСОБА_2 не є батьком дитини. При цьому, позивач не проявляв до дитини батьківської опіки, так як він не вважав себе батьком її сина. Позивач постійно створював умови та обставини, які негативно впливають на дитину, оскільки зустрічаючи їх на вулиці, він проводить відеозйомку, при цьому негативно висловлюється щодо неї у присутності сина.
Також зазначає, що єдиним доказом на підтвердження позовних вимог позивачем надано результат дослідження №23959 Аналіз ДНК на батьківство, який не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки даний документ видається виключно для особистого користування і не може мати доказового значення у суді, про що наголошено у самому Аналізі ДНК на батьківство. Матеріал для дослідження, букальний епітелій, наданий позивачем для дослідження не міг бути відібраний у її дитини, так як згоди на відібрання матеріалу для дослідження вона не надавала.
Просить рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги про визнання батьківства скасувати та постановити нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позову відмовити, в решті рішення залишити без змін.
У засіданні колегії суддів Пашко Р.Б. та його представник ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, однак, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно положень ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких обставин: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити відповідні обставини у справі; сторонами не надано відповідні висновки експертів із цих питань або ці висновки викликають сумніви щодо їх правильності.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу). Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («Kalacheva v. Russia», заява № 3451/05, § 34, рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року).
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак спільно проживали з літа 2015 року.
В період спільного проживання сторін ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією актового запису про народження №1163 (а.с. 54).
При реєстрації дитини відомості про батька у Книзі реєстрації народжень були записані зі слів відповідача ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, а саме в графі «батько» зазначено ОСОБА_8 , громадянин України. Прізвище дитини зазначене як ОСОБА_9 .
Як вбачається з долученого до матеріалів справи результату дослідження №23959 аналізу ДНК на батьківство (а.с. 8), ймовірність батьківства ОСОБА_2 , щодо дитини ОСОБА_4 становить 99,9999%.
Встановлено, що ухвалами Личаківського районного суду м. Львова у справі неодноразово призначалась молекулярно-генетична експертиза, однак відповідач ОСОБА_1 у визначений експертом час для відібрання зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно- генетичної експертизи не з'явилась.
Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_1 . Експертиза не була проведена у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 до експертної установи для відібрання зразків букального епітелію.
Задовольняючи позов в частині визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язання Личаківського районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів змінити відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на « ОСОБА_2 », суд першої інстанції виходив з доведеності зазначених позовних вимог.
З висновком районного суду колегія судів погоджується повністю, оскільки такий ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідачкою не спростовано.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 червня 2022 року.
Головуючий: Н. П. Крайник
Судді: О. М. Ванівський
О. Я. Мельничук