Справа № 464/7111/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1028/21 Доповідач: ОСОБА_2
08 червня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарясудового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Дрогобицька ВК №40», кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2021 щодо перегляду за нововиявленими обставинами вироку Сихівського районного суду м. Львова від 21.12.2016, яким засуджено ОСОБА_6 за ч.1,2 ст. 199, ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 289 КК України
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
скаржника - ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року повернуто заяву ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку Сихівського районного суду м. Львова від 21.12.2016, у кримінальній справі № 464/7111/16-к, яким засудженому ОСОБА_6 , за ч.1,2 ст. 199, ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 289, 70 КК України призначено отаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що після ознайомлення із заявою ОСОБА_6 та матеріалами справи № 464/7111/14-к, встановлено, що вимоги вказані у заяві не містять нововиявлених обставин у відповідності до вимог ч.2 ст.459 КПК України. Обставини, на які посилається засуджений не є нововиявленими, оскільки зводяться фактично до незгоди із судовим рішенням. Окрім цього, ті докази, щодо аналізу яких він вдається у своїй заяві були відомі під час судового розгляду та ухвалення вироку, що теж означає, що такі обставини не є нововиявленими.
На дану ухвалу ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями в якій зазначає, що про нововиявлені обставини йому стало відомо у вересні 2021 року. Просить скасувати ухвалу суду від 18.10.2021, та зобов'язати суд першої інстанції провести експертизу на відповідність наявного у справі медичного висновку чи можливо було особам з наявними у них тілесними ушкодженнями на третій день покинути лікарню. Вважає, що поранення були сфальсифіковані.
Зазначає, що нововиявленою обставиною вважає наявність у справі приватного, а не державного медичного висновку експерта. Крім того у справі є встановлений факт зазначений в медичній експертизі про те, що потерпілі в даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.121 КК України отримали тяжкі тілесні ушкодження, однак залишили лікарню на третій день. На його думку з тяжкими тілесними ушкодженнями неможливо покинути лікувальний заклад на третій день, а тому просить прийняти заяву до розгляду та призначити по даній справі медичну експертизу, оскільки це вплинуло на кваліфікацію. Покликається, що на цю обставину не звернули уваги ні суди першої та апеляційної інстанції, а також і його захисник.
Апелянт просить звернути увагу і на звукозаписи судових засідань, де свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вказують на те, що на Калінченкова напала група осіб які наносили йому удари, він падав, захищався кулаками, і не було у нього ножа під час бійки.
Покликається, що суд першої інстанції безпідставно вказав на пропущення ним трьохмісячного строку подачі заяви по нововиявлених обставинах так як йому про це стало відомо лише у вересні 2021 року.
Крім того наголошує, що протягом 6 років прибував в суди різних інстанцій та ніколи не ухилявся від явки, а тут його 28 вересня 2021 року, неподалік від місця постійного проживання в м. Львові, затримали працівники поліції, при цьому не пред'явивши документів на підставі яких його затримали і направили у «Львівську УВП №19». При цьому йому були нанесені удари від яких у нього і досі є біль у тілі та є медичний висновок про забій грудної клітки. Запросити захисника, після затримання, йому ніхто не дав можливості та відмовили в цьому. Вказує, що йому жодного документу зі суду чи поліції по виконанню вироку не надходило. Вважає, що відмовивши в перегляді вироку за нововиявленими обставинами суд погіршив його становище та не призначивши йому за невідбуту частину покарання більш м'яке покарання, оскільки він сумлінно 6 років виконував вимоги суду, прибував в судові засідання.
Будучи повідомленими про час та місце апеляційного розгляду захисник - адвокат ОСОБА_10 у судове засідання апеляційного суду не з'явився. Будь-яких клопотань на час розгляду справи в суд апеляційної інстанції подано не було. Засуджений ОСОБА_6 не заперечував проти слухання справи у відсутність його захисника.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_6 , який просив задовольнити його апеляційні вимоги в повному обсязі, міркування прокурора, який просив відмовити у задоволені апеляційної скарги з доповненнями поданими засудженим так, як в них не зазначено дійсно нововиявлених обставин, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями подана засудженим задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Главою 34 КПК України визначено порядок здійснення провадження за нововиявленими або виключними обставинами, встановлюючи при цьому підстави для здійснення такого провадження, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлені ст. 462 КПК України і у такій, згідно пункту 4 частини 2 цієї статті обов'язково повинно бути зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Отже, із вищенаведених норм процесуального закону слідує, що нововиявленими можуть вважатися лише ті обставини, які встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, а також юридичні факти, пов'язані з елементами предмету доказування у кримінальному провадженні і спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, які містяться у вироку.
Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, їх оцінки з точки зору істотності для даної конкретної справи, дослідження таких та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених або виключних обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд вироку суду першої інстанції від 21.12.2016 стосовно нього мотивуючи тим, зокрема в медичній експертизі вказано, що потерпілі в даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.121 КК України отримали тяжкі тілесні ушкодження покинули лікарню на третій день. На його думку з тяжкими тілесними ушкодженнями не можливо покинути лікувальний заклад на третій день, а тому просить прийняти дану заяву до розгляду та призначити по даній справі експертизу медичного висновку. Вказує, що дана обставина йому стала відомою в кінці вересня 2021 року, тому вважає, що таку подано у строк.
Повертаючи заяву засудженого ОСОБА_6 , суд першої інстанції покликався на те, що на підтвердження своїх доводів заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів зазначених ним у заяві обставин, а тому суд не вважав вказані обставини нововиявленими, в розумінні ст. 459 КПК України, тобто такими, які можуть бути підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі № 464/7111/14-к щодо засудження ОСОБА_6 за ч.1,2 ст. 199, ч.1 ст.121, ч.1 ст.289 КК України. Обставини, на які покликається засуджений не є нововиявленими, оскільки зводяться фактично до незгоди із судовим рішенням. Окрім цього, ті докази, щодо аналізу яких він вдається у своїй заяві були відомі під час судового розгляду та ухвалення вироку, що теж означає, що такі обставини не є нововиявленими.
Крім того суд першої інстанції звернув увагу на те, що вирок Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2016 року яким було засуджено ОСОБА_6 за ч.1 ст.199, ч.2 ст.199, ч.1 ст.121, ч.1 ст.289, 70 КК України до покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна, був предметом розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Так ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 вирок Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 - залишено без змін. Дану ухвалу залишено без зміни і Постановою Верховного Суду від 12 травня 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що заявник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному засуджений у своїй заяві покликається лише на те, що, на його думку, суди різних інстанцій неналежно дослідили медичний висновок щодо стану тілесних ушкоджень отриманих потерпілими, які маючи тяжкі тілесні ушкодження та вже на третій день покинули лікувальний заклад. А саме ступінь тілесних ушкоджень отриманих потерпілими впливає на правову кваліфікацію дій засудженого. Тобто вважає, що є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З досліджених матеріалів кримінальної справи та апеляційних вимог викладених засудженим в апеляційній скарзі з доповненнями колегія суддів вбачає, що ОСОБА_6 не навів обґрунтування допущення судом першої інстанції таких порушень норм процесуального закону, які в силу статей 414, 419 КПК України є істотними і тягнуть за собою скасування судового рішення на підставі, передбаченій п.3 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Натомість засуджений в обґрунтування незаконності оскаржуваного вироку заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду і просить фактично надати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, ніж ту, яку було отримано в результаті розгляду судом першої інстанцій. Вимоги засудженого про скасування вироку суду першої інстанції та зміну кваліфікації його дій не можуть бути предметом розгляду справи за нововиявленими обставинами.
Таким чином обставини, на які покликається засуджений як на підставу перегляду вироку, не відповідають критеріям нововиявлених обставин у розумінні вимог ст. 459 КПК України, відтак судом першої інстанції було підставно повернуто засудженому його заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з врахуванням практики Європейського суду.
Європейський суд з прав людини зазначає у своїх рішеннях, що скасування остаточних судових рішень є порушенням принципів неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи і правової визначеності, а отже положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принцип неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної судом справи закріплює, що жодна із сторін не може вимагати перегляду остаточного і того, що набрало законної сили, рішення тільки з метою проведення повторного слухання та отримання нового рішення. Повноваження щодо перегляду справи повторно здійснюється з метою виправлення судових помилок, неправильного відправлення правосуддя, а не перегляду по суті, що вбачається з рішень Європейського суду з прав людини в справах: «Бурлеску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Христов проти України».
Порушення вимог кримінального процесуального закону та вимог Конституції України судом першої інстанції допущено не було.
Судове рішення не суперечить рішенням Європейського суду з прав людини, на які покликається апелянт.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Стосовно неправомірного, на думку засудженого, затримання після набуття вироку законної сили та звернення його до виконання колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 532 КПК України передбачено, що вирок чи ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вимогами ст. 533 КПК України передбачено, що вирок чи ухвала, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно вирок Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2016 року яким було засуджено ОСОБА_6 , після перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанції набув законної сили 12.05.2021 року згідно Постанови Верховного Суду по даному кримінальному провадженню. Саме з цього часу вирок звернуто до виконання. Оскільки за вироком суду першої інстанції засудженому призначено покарання у виді позбавлення волі то відлік строку відбування покарання розпочинається з моменту поміщення засудженого під варту.
З врахуванням зазначеного вище колегія суддів зазначає, що дії працівників поліції щодо затримання особи яка повинна відбувати покарання у місцях позбавлення волі є правомірними і додаткових рішень суду не потребують так, як вони виконують вирок, який набув законної сили. Чинним кримінальним законодавством не передбачено зміну кваліфікації дій засудженої особи, стосовно якою було порушено кримінальне провадження та по цій страві винесено обвинувальний вирок який засудженим оскаржувався судах різних інстанцій, лише через те, що він регулярно прибував в суди.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з доповненнями. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 18 жовтня 2021 року, якою повернуто заяву ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі № 464/7111/14-к - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий:
Судді: