17.05.2022 Єдиний унікальний номер 205/3871/21
Провадження № 2/205/528/22
17 травня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання правочину недійсним,
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNG0G200002240 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 10 000,00 доларів США. 24 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок участі в іншому процесі з АТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення заборгованості з позивача їм стало відомо, що 24 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, предмет іпотеки було реалізовано АТ КБ «Приватбанк» від свого імені, як в подальшому з'ясувалося, на користь ОСОБА_2 . Вважають, що правові наслідки укладення такого договору купівлі-продажу і як наслідок реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 є протиправними та такими, що не відповідають вимогам ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку з чим просять суд скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений 24 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., на підставі договору купівлі-продажу №138 від 24 лютого 2016 року, на нерухоме майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинити речові права за ОСОБА_2 на нерухоме майно, з поновленням речового права (права власності) за ОСОБА_1 на нерухоме майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Повєткіною Н.М. зареєстрованим в реєстрі за № 138, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , з моменту його укладення та стягнути судовий збір з відповідачів.
Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, а також задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову по справі шляхом заборони будь-яким чином, будь-яким особам проводити будь-які реєстраційні дії направлені на відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
14 червня 2021 року представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, та посилається на те, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року по справі №422/11762/12. Позивач був обізнаний щодо наявності зазначеного рішення, оскільки був стороною в зазначеній справі та він не подавав апеляційну скаргу на зазначене рішення, яке набрало законної сили та не було скасовано.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2022 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також зазначив, що вони не заперечують проти заочного рішення.
Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, на підставі ст. ст. 128, 130 ЦПК України повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи (а.с. 72, 95), однак про причини неявки суд не повідомив та не надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М. надала заяву про проведення розгляду справи без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 24 липня 2007 року між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNG0G200002240 за умовами якого АТ «КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 10 000,00 доларів США на проплату авансу за домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з щомісячним погашенням та кінцевим терміном повернення кредиту - до 24 липня 2037 року (а. с. 15-19).
Як убачається із матеріалів, а саме інформаційної довідки №240295696 від 13 січня 2021 року , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. 29 лютого 2016 року було прийнято рішення № 28512639 про проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , а підставою слугував договір купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Повєткіною Н.М. зареєстрованим в реєстрі за № 138 (а.с. 20-21).
Матеріали справи містять також зазначений договір купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року, який було укладено між ПАТ КБ «Привабанк» в особі Томаса В.Л., який є продавцем на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року по справі №422/11762/12, яке набрало чинності 22 жовтня 2013 року, від імені ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони. В наведеному договорі вказано, що відповідно до зазначеного рішення встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNG0G100002240 від 24 липня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки будь-яким способом будь-якій особі-покупцеві (а.с. 22-25).
Разом з тим, суд дослідив рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року по справі №422/11762/12, в якому зазначено, що 24 липня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNG0G100002240, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 40000 дол. США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 24.07.2037 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 24 липня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № DNG0G100002240, згідно умов якого ОСОБА_1 надав в іпотеку АТ «КБ «Приватбанк» домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,20 кв.м., належне йому на праві власності.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2013 року по справі №422/11762/12 було встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання по договору виконав належним чином, що підтверджується ордером розпорядження про надання кредиту від 24.07.2007 року. У свою чергу, ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору, в частині своєчасного погашення платежів передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 19.10.2012 р. за договором виникла заборгованість у розмірі 96321,35 дол. США. У зв'язку з чим судом було вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNG0G100002240 від 24 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.Є. 24 липня 2007 р., реєстровий №1656, а саме на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DNG0G100002240 від 24 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 769607,59 грн., що за курсом НБУ станом на 19.10.2012 року складає 96321,35 дол. США.
Суд звертає увагу на те, що позивач звертається до суду з позовом в обґрунтування якого долучає, зокрема, кредитний договір № DNG0G200002240 від 24 липня 2007 р. про надання грошових коштів у розмірі 10 000,00 дол. США на проплату авансу за домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який жодним чином не відноситься до предмету спору, оскільки в рамках судового розгляду №422/11762/12 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, де підставою для звернення ПАТ КБ «Приватбанк» з цього приводу був інший кредитний договір за № DNG0G100002240 від 24 липня 2007 р., саме в рамках якого з метою забезпечення виконання, 24 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № DNG0G100002240, згідно умов якого ОСОБА_1 надав в іпотеку АТ «КБ «Приватбанк» домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, кредитний договір на який посилається позивач не пов'язаний жодним чином з позовними вимогами та оспорюваним договором купівлі-продажу.
Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача та його представника про те, що лише під час участі в іншому процесі їм стало відомо про реалізацію відповідачем предмету іпотеки, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи №422/11762/12 містять докази неодноразових повідомлень ОСОБА_1 про розгляд справи та докази його безпосередньої участі у судових засіданнях по цій справі, у тому числі, наданні пояснень у судових засіданнях.
Згідно із ч .1 ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
При цьому, судом враховується, що позивачем не оспорювалось рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки по спірному домоволодінню, воно набрало законної сили, а також не оскаржувались будь-які інші дії відповідача стосовно цього домоволодіння, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 фактично добровільно виконав рішення суду та як колишній власник предмета іпотеки втратив право володіти, користуватись і розпоряджатись спірною нерухомістю, за таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим посилання позивача на інші обґрунтування та підстави для визнання дій АТ КБ «Приватбанк» протиправними та такими, що не відповідають ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судом не приймаються до уваги.
Таким чином, позивачем всупереч вимогам ст.ст. 12, 13 ЦПК України не доведено факту укладення спірного правочину з порушенням вимог діючого законодавства та відсутність волі позивача на продаж житлового будинку й порушення його прав відповідачем АТ КБ «Приватбанк» і не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 24 лютого 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не можуть бути задоволені судом.
Враховуючи наявні докази у своїй сукупності суд вважає, що позовні вимоги в частині припинення речових прав ОСОБА_2 з поновленням речового права (права власності) за ОСОБА_1 на нерухоме майно є безпідставними, оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 фактично вийшов з володіння ОСОБА_1 з його відома та проданий ПАТ КБ «Приватбанк» від імені позивача на підставі рішення суду, тобто за наявності законних підстав, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
За змістом статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.12, 13, 19, 76-79, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання правочину недійсним - відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Великого, буд. 15Б.
Суддя: Т.П. Терещенко