Справа № 203/1840/22
Провадження № 1-кп/0203/614/2022
17.06.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021050030000083 від 20 квітня 2021 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чотирбоки м. Шепетівка Хмельницької області, гр. України, військовослужбовця військової служби за контрактом, старший стрілець 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», з середньою спеціальною освітою, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
18 березня 2014 року - з дня опублікування набрав чинності Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» за № 303/2014 від 17 березня 2014 року.
Пунктом 1 Указу в.о. Президента України «Про часткову мобілізацію» за № 303/2014 від 17 березня 2014 року визначено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Тобто, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період.
Згідно з вимогами ст. 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_4 23.10.2020 уклав контакт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 років, за яким повинен був проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.10.2020 за № 276-РС старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення.
Таким чином, ОСОБА_4 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
У відповідності до ст.ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2021 за № 82 ОСОБА_4 вибув у щорічну основну відпустку до м. Шепетівка Хмельницької області строком на 10 діб та 02.04.2021 повинен був повернутися на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 .
В порушення наведених вище вимог законодавства, чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, ОСОБА_4 вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.04.2021, тобто в умовах особливого періоду, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, вільний час, який з'явився у ОСОБА_4 у зв'язку із ухиленням від обов'язків з військової служби шляхом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки, останній використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України.
30.05.2022 ОСОБА_4 самостійно прибув до Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бращайків, 2, тим самим фактично припинивши вчинення ним зазначеного триваючого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду пояснив, що він дійсно проходив службу за контрактом. У нього склалися негарні стосунки як з однослужбовцями, так і з командиром роти. В грудні 2020 у нього народилася дитина. В березні 2021 він отримав відпустку та поїхав до м. Шепетівка. Перебуваючи вдома, він вирішив не повертатися до військової частини та повідомив стройову частину про свій намір. Йому сказали «роби що бажаєш». Він звертався до РВК м. Шепетівка, де пояснював що не бажає повертатися до своєї військової частини, але йому повідомили про те, що він зобов'язаний туди повернутися. Потім він звертався в м. Хмельницькому до Військової служби правопорядку, де написав пояснення, але в подальшому його пояснення розірвали, сказали, що вони неправильні та запропонували повернутися до служби. Далі він звернувся до прокуратури в м. Ужгород і в подальшому було відкрито кримінальне провадження. В скоєному кається. Він приймав участь у АТО та ССО, має статус учасника бойових дій, бажає в подальшому служити державі.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті і в матеріалах кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в скоєні інкримінованого кримінального правопорушення доведена в повному обсязі та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги тяжкість скоєного кримінальних правопорушень, а також те, що останній раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, вину визнав повністю, щиро покаявся у скоєному.
Обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначати покарання відповідно до санкції ч.4 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, та знаходить можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 не застосовувалась.
На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1