справа № 208/3689/21
№ провадження 2/208/1020/22
Іменем України
16 березня 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Задьори В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою»,-
встановив:
1.Позиція сторони позивача.
У травні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою». Згідно до змісту позивних вимог, просить:
-усунути перешкоди в користуванні нею, ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 16 квітня 2020 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як за реєстровим № 531 посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 41,8 кв. м. Право власності на дане житло зареєстроване за ОСОБА_3 16 квітня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 36281458. Продавцю ОСОБА_4 вищевказана квартира належала на підставі свідоцтва
Про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О. 07 серпня 2018 року за реєстровим № 1084, та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 жовтня 2019 року державним нотаріусом першої Кам'янської державної нотаріальної контори Трощій Н.Г. за реєстровим № 2-780, згідно з яким його вітчим - відповідач ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звільнив дану квартиру, виїхав на постійне проживання у Естонію, але залишився зареєстрованим у зазначеній квартирі. В 2020 році позивач спілкувалася з відповідачем ОСОБА_2 в соціальних мережах з приводу скасування його реєстрації в придбаній нею квартирі. Відповідач розуміє і взнає, що втратив право користування вказаною квартирою ще 21 жовтня 2019 року, коли продав належну йому частку в праві власності пасинкові ОСОБА_4 припинивши своє право власності. Відповідач пообіцяв приїхати в Україну у місто Кам'янське для того, щоб самостійно вирішити питання про зняття з реєстрації в зазначеній квартирі, але в подальшому не мав можливості приїхати через карантин пов'язаний з пандемією. Оскільки позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку вирішити питання про скасування реєстрації відповідача в її квартирі, змушена звернутися з даним позовом до суду.
2. Позиція відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_2 про дату, час та місце судових засідань повідомлений згідно до вимог ст. 130 ЦПК України (а.с.23-24, а.с.33-34, а.с.54-55, а.с.59-60), в судові засідання не прибував, заяв та клопотань не подавав, причину неявки суду не повідомляв.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не подав в строк, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.
3.Позиція третьої особи.
Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, сповіщений про дату, час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.130 ЦПК України (а.с.32, а.с.50), в судові засідання явку свого представника не забезпечив.
02 лютого 2022 року через канцелярію суду Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради подав клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника та прийняти рішення згідно до чинного законодавства (а.с.51).
4. Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
13 травня 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою».
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 червня 2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
30 серпня 2021 року через канцелярію суду від Відділу формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.28).
05 жовтня 2021 року через канцелярію суду від Відділу формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.35).
30 листопада 2021 року через канцелярію суду від Відділу формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.40).
27 січня 2022 року через канцелярію суду від адвоката Баранової Л.Я., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_3 надійшла заява про допит свідка (а.с.42). Згідно до змісту заяви, просить:
-допитати ОСОБА_5 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .
27 січня 2022 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_3 надійшла заява згідно до змісту якої, просить: закрити підготовче провадження та призначити справ до розгляду по суті (а.с.43).
Ухвалою суду від 27 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою», призначено справу до розгляду по суті (а.с.45-46).
02 лютого 2022 року через канцелярію суду від Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.51).
15 березня 2022 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_3 надійшла заява згідно до змісту якої, просить долучити до матеріалів справи письмові пояснення раніше заявленого нею свідка - ОСОБА_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка у зв'язку із введенням у країні воєнного стану не має можливості прибути до суду з метою надання пояснень (а.с.62, а.с.63).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою суду від 16 березня 2022 року постановлено провести заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою», на підставі наявних у справі доказів.
5. Фактичні обставини встановлені судом.
16 квітня 2020 року між ОСОБА_3 , як покупцем, та ОСОБА_4 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А., зареєстровано у реєстрі за № 531 (а.с. 6), за яким ОСОБА_3 набула у право приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно до копії інформаційної довідки № 255921088, а саме: інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 11 травня 2021 року, квартира АДРЕСА_1 належить на прав приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. (а.с.7).
Продавцю ОСОБА_4 зазначена квартира належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О. від 07 серпня 2008 року за реєстровим № 1084, та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 жовтня 2019 року державним нотаріусом першої Кам'янської державної нотаріальної контори Трощій Н.Г. за реєстровим №2-780.
Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 17 листопада 2009 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 25 травня 2021 року №19/9646 (а.с.18) та довідкою №001086531 про склад сім'ї виданої ТОВ «Абонент ХХІ» (а.с.13).
Згідно до акту №134 про не проживання від 22 квітня 2021 року складеним комісією КМ КМР «Добробут», за адресою: АДРЕСА_4 , громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно не проживає з 2015 року, про що свідчать і підписують сусіди - мешканці будинку АДРЕСА_5 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.14).
Свідок ОСОБА_8 у своїх письмових поясненнях зазначила наступне. Навесні 2020 року їй стало відомо, що позивач ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Зі слів позивача обізнана про попередження ОСОБА_4 (продавцем), що у зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , у якого він сам купив половину зазначеної квартири. З 2010 року ОСОБА_2 мешкає в Естонії і не має можливості знятися з реєстрації самостійно, а новий власник квартири, ОСОБА_3 повинна самостійно вирішити дане питання. Крім того, свідок зазначила, що відвідувала декілька разів квартиру ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , але ніколи не бачила ні ОСОБА_2 , ні його речей. ОСОБА_8 одного разу стала свідком телефонної розмови ОСОБА_3 зі ОСОБА_2 згідно до змісту якої ОСОБА_2 не має претензій з приводу даної квартири.
6. Правові норми законодавства застосовані судом. Висновки.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
У п. 27 рішення ЄСПЛ від 17.05.2018 року у справі «Садов'як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13.05.2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).
Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).
У спірних правовідносинах права позивача як співвласника житлового будинку захищені і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Конвенція у ст. 1 Першого протоколу практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, вимагати усунення будь-яких порушень права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Квартира АДРЕСА_1 належить на прав приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 17 листопада 2009 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 25 травня 2021 року №19/9646 (а.с.18) та довідкою №001086531 про склад сім'ї виданої ТОВ «Абонент ХХІ», не проживає за зареєстрованим місцем проживання у зазначеній квартирі понад сім років, згідно до акту №134 від 22 квітня 2021 року складеного комісією КМ КМР «Добробут», з врахуванням свідчень сусідів - мешканців будинку АДРЕСА_5 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Також, особисті речі відповідача ОСОБА_2 в зазначеній квартирі відсутні; відповідач залишив місце реєстрації - квартиру АДРЕСА_1 добровільно, де не проживає більш ніж сім років, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере.
Наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі позбавляє позивача можливості здійснювати право розпорядження та володіння, як складової права власності, у повному обсязі, в тому числі позивач вимушена нести витрати на оплату житлово-комунальних послуг.
Таким чином, враховуючи що відповідач у квартирі не проживає, нею не користується, не зберігає у ній власних речей, об'єктивно спростовує посилання позивачки на обмеження її у праві користування.
В той же час, вимоги позивача про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не спростовані відповідачем.
П.п. 2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, який набув чинності 14 березня 2022 року, - передбачено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи наявність правових підстав для визнання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в даній частині, як такі що підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про їх необґрунтованості, та відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод позивачу у користуванні належним їй майном.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ст.. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір, що підтверджується квитанцією № 0.0.2119437737.1 від 12 травня 2021 року у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок (а.с.1) - підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2-15, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради «про усунення перешкод у користуванні квартирою» - задовольнити частково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі - 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Третя особа - Відділ формування та ведення та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, юридична адреса реєстрації: 51900, область Дніпропетровська, місто Кам'янське, проспект Василя Стуса, будинок № 10/12.
Суддя Івченко Т. П.