Справа № 456/5899/21
Провадження № 2/456/365/2022
іменем України
15 червня 2022 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачка 1 - ОСОБА_2 ;
відповідач 2 - ОСОБА_3 ;
відповідач 3 - ОСОБА_4 ;
відповідачка 4 - ОСОБА_5 ;
відповідачка 5 - ОСОБА_6 ;
відповідач 6 - ОСОБА_7 ;
відповідач 7 - ОСОБА_8 ;
вимоги позивача - про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням;
розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами загального позовного провадження, за відсутності усіх учасників даної справи, на підставі наявних у суду матеріалів, -
Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 24.11.2021 року, скориставшись канцелярією, звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 22601), в якій просить ухвалити рішення про визнання відповідачів 1-7 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за зареєстрованим місцем їх проживання - у будинку АДРЕСА_1 . Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви до суду у розмірі 908 грн., позивач ОСОБА_1 просить покласти на усіх вищезазначених відповідачів у рівних частинах.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачка 1 ОСОБА_2 , яка приходиться позивачеві ОСОБА_1 сестрою, а її діти - відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відповідно приходяться позивачеві ОСОБА_1 племінниками, та усі не являються членами його сім'ї, були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 за згодою їх з відповідачкою 1 ОСОБА_2 батька - ОСОБА_9 як колишнього власника цього будинку, членом сім'ї якого зазначена відповідачка власне й була, зокрема приходилась йому дочкою, а її діти онуками. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що він на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Моршинської державної нотаріальної контори Львівської області Петрінець У.П. 26.08.2009 року та зареєстрованого у реєстрі за № 617, став одноосібним власником вищевказаного будинку та є таким до цього часу. У свою чергу відповідачка 1 ОСОБА_2 після заміжжя у 1991 році фактично у вказаному будинку не проживала, виїхала на постійне місце проживання до чоловіка у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, де також проживали з народження усі її шестеро її дітей - відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Тому позивач ОСОБА_1 вказує про припинення в усіх відповідачів права користування житловим приміщенням та звертає увагу суду також на ту обставину, що усі відповідачі, залишаючись зареєстрованим у належному йому на даний час будинку АДРЕСА_1 , однак фактично проживаючи за іншою адресою й одночасно не приходячись йому членами сім'ї й не ведучи з ним спільного господарства, тим самим чинить йому перешкоди, зокрема порушують його право власника щодо вказаного будинку, тобто право вільно ним користуватись, так як добровільно відмовляються знятися з реєстрації, хоча можуть зареєструвати своє місце проживання за місцем фактичного перебування. Усе це унеможливлює звернення позивача ОСОБА_1 за отриманням пільг по оплаті житлово-комунальних послуг та вирішення інших питань, пов'язаних з утриманням цього житла. Відтак позивач ОСОБА_1 , виходячи з положень статей 15-16, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК України, був змушений звертатись до суду із даним позовом, у котрому обрав спосіб захисту - визнання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у згаданому будинку.
Відповідачі 1-7 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до них про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не подали.
Заяви та клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 24.11.2021 року, одночасно із пред'явленням вищевказаної позовної заяви заявив про виклик ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , для їх допиту у судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті в якості свідків.
Позивач ОСОБА_1 в особі своєї уповноваженої представниці - адвокатеси Адвокатського об'єднання «ГТ ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ» Турчин Ю.І. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1118849 від 03.02.2022 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю у належно засвідчених копіях приєднані до матеріалів справи) 21.02.2022 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський мйськрайонний суд Львівської області заяву про ознайомлення з матеріалами даної справи (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 3137).
Відповідач 3 ОСОБА_4 13.05.2022 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський мйськрайонний суд Львівської області заяву про відкладення судового розгляду даної справи по суті (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 6562).
Відповідач 2 ОСОБА_6 в особі своєї уповноваженої представниці - адвокатеси Адвокатського об'єднання «ПРАВОВА ПАЛАТА» Гошовської О.В. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1145055 від 06.06.2022 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю у належно засвідчених копіях приєднані до матеріалів справи) 06.06.2022 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський мйськрайонний суд Львівської області заяву про ознайомлення з матеріалами даної справи (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 7640), а 13.06.2022 року, скориставшись системою «Електронний суд», подав у Стрийський мйськрайонний суд Львівської області заяву про відкладення судового розгляду даної справи по суті (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 7949).
Позивач ОСОБА_1 в особі своєї уповноваженої представниці - адвокатеси Адвокатського об'єднання «ГТ ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ» Турчин Ю.І. 15.06.2022 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський мйськрайонний суд Львівської області заяву про розгляд даної справи по суті за відсутності позивача та його уповноваженої представниці (зареєстрована в діловодстві суду за вх. № 8088).
Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 17.12.2021 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) усіх відповідачів, які у цьому позові не мають статусу підприємців, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі - зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 03.02.2022 року, 09:30 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 03.02.2022 року підготовче провадження закрито, а дану справу призначено до розгляду по суті. Задоволено заяву про виклик свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. Визначено місце, дату та час судового засідання щодо розгляду даної справи по суті - зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 22.03.2022 року о 10:00 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 22.03.2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судовий розгляд даної справи по суті відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України та одночасно, на виконання вимог ч. 8 ст. 223 ЦПК України, постановлено здійснювати допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які з'явилися. Визначено місце, дату та час нового судового засідання щодо розгляду даної справи по суті - зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 13.05.2022 року о 10:00 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 13.05.2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву відповідача 3 ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, судовий розгляд даної справи по суті відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України. Визначено місце, дату та час нового судового засідання щодо розгляду даної справи по суті - зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 15.06.2022 року о 12:30 год..
Усі учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.
У призначене судове засідання щодо розгляду даної справи по суті ніхто з учасників даної справи не з'явився, відповідачі 1-7 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про поважні причини своєї неявки суд не повідомляли.
Судом також було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 , подану через свою уповноважену представницю - адвокатесу Адвокатського об'єднання «ГТ ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ» Турчин Ю.І., про розгляд справи за їх відсутності, а також відмовлено в задоволенні заяви відповідача 2 ОСОБА_6 , поданої через свою уповноважену представницю - адвокатесу Адвокатського об'єднання «ПРАВОВА ПАЛАТА» Гошовську О.В., про відкладення розгляду справи, та, виходячи з положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи, призначений на 15.06.2022 року о 12:30 год., за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування зазнаного судового засідання у цій справі технічними засобами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Крім того, за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 за пред'явленими нею позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких його прав відповідачів 1-7 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із зазначенням відповідних доказів.
Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним та ОСОБА_9 договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Моршинської державної нотаріальної контори Львівської області Петрінець У.П. 26.08.2009 року та зареєстрованого у реєстрі за № 617 (копія міститься у справі, а. с. 7), а також на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер: 23894719, сформованого КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 18.09.2009 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 5481359 (копія міститься у справі, а. с. 8) є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Станом на дату набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на зазначений будинок у ньому були зареєстрованими та фактично проживали позивач ОСОБА_1 , як власник, та члени його сім'ї - дружина ОСОБА_12 , а також дві їх дочки - ОСОБА_13 й ОСОБА_14 , які власне й складають єдину сім'ю. Крім того у цьому будинку також залишалися зареєстрованими, проте не проживали, відповідачка 1 ОСОБА_2 та шестеро її дітей - відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Станом на дату звернення до суду із даною позовною заявою усі відповідачі, за винятком відповідачів 6, 7 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , надалі залишаються зареєстрованими у зазначеному будинку. Натомість відповідач 6 ОСОБА_7 після зняття його 06.05.2021 року з реєстрації у будинку АДРЕСА_2 , де до того часу був зареєстрований у зв'язку із навчанням, не зареєструвався за новим місцем проживання, а відповідач 7 ОСОБА_8 з 28.10.2015 року зареєстрований у будинку АДРЕСА_3 . Наведені вище обставини стверджується довідкою виконавчого комітету Моршинської міської ради від 15.11.2021 року за вих. № 2337 (міститься у справі, а. с. 24), довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виконавчого комітету Моршинської міської ради від 15.11.2021 року за вих. № 2339 (міститься у справі, а. с. 25) та отриманими судом на його відповідні запити Відомостями за результатами ведення обліку й моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області від 17.12.2021 року за вх. № 24409 (містяться у справі, а. с. 28-34).
У свою чергу відповідачка 1 ОСОБА_2 та шестеро її дітей - відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не відносяться до членів сім'ї позивача ОСОБА_1 , свого часу були та залишалися зареєстрованими у належному на даний час позивачеві ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 за згодою та з дозволу його попереднього власника - ОСОБА_9 , членами сім'ї якого власне й являлись, зокрема приходились останньому дочкою та онуками.
Судом також встановлено, що відповідачка 1 ОСОБА_2 та відповідачі 2-5 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у зазначеному вище житловому будинку хоча й зареєстровані, проте не проживають та не здійснюють оплату за надані житлово-комунальні послуги. Так, допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 надала покази, згідно з котрими відповідачка 1 ОСОБА_2 після заміжжя у 1991 році виїхала з належного на той час її батькові ОСОБА_9 будинку АДРЕСА_1 до чоловіка у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, забрала свої особисті речі, після чого туди на постійне місце проживання не поверталася, там не проживає, але лише час-від-часу навідувалася до батька в гості. Діти відповідачки 1 ОСОБА_2 - відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з народження проживали у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області. Це ж стверджується й актом по встановленню факту проживання осіб, складеному комісійно 23.11.2022 року з уповноважених представників Моршинської міської ради (міститься у справі, а. с. 26). Як вбачається з довідки виконавчого комітету Моршинської міської ради від 05.11.2021 року за вих. № 1122 (міститься у справі, а. с. 23), відповідачка 1 ОСОБА_2 та шестеро її дітей - відповідачі 1-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно фактично проживають без реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_4 .
Отже відповідачі (за виключенням відповідачів 6, 7 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) за своєю добровільною згодою не проживають за зареєстрованим у встановленому порядку своїм місцем проживання у будинку АДРЕСА_1 , а мають постійне місце проживання в іншій місцевості, зокрема у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, де в житловому будинку АДРЕСА_4 й фактично проживають. Крім того позивач ОСОБА_1 та члени його сім'ї - дружина ОСОБА_12 , їх дочки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , не ведуть спільного господарства з сім'єю відповідачів, а останні, відповідно, не беруть участі в утриманні згаданого житла, й унеможливлюють тим самим позивачеві ОСОБА_1 як власнику належно здійснювати своє право користування вказаним будинком.
Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, окремі норми чинних Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та Житлового кодексу України (у редакції Закону України № 2215-ІХ від 21.04.2022 року «Про дерадянізацію законодавства України» (надалі - ЖК України), а також положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколи до неї.
Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, котра кореспондується також із ст. 150 ЖК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВП від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Про зазначене також йдеться у статтях 316, 317, 319 та 321 ЦК України, згідно з якими правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статей 16, 386, 387 та 391 вказаного Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.11.2016 року у справі 688/63/15-ц, провадження № 6-709цс16, сформував правову позицію, від котрої не вбачала підставі відступати й Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.10.2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, та згідно з котрою за змістом статей 383, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК України правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Поряд з цим, аналіз статті 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 року у справі № 645/3265/13-ц, провадження № 61-5552свп18, наведені правові висновки, згідно з котрими застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Надаючи правову оцінку належності обраного стороною способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У § 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93) Європейський Суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Крім того, Європейський Суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом. У свою чергу, у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за цією Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. (§ 75 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, суть статті 5 чинного ЦПК України зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й надавати відповідний судовий захист. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування
Висновок суду за результатами розгляду справи.
Суд, виходячи у першу чергу з положень статей 383, 391 ЦК України, котрі передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, переконаний, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 405 ЦК України та положення ст. 156 ЖК України, у поєднанні із положеннями ст. 64 ЖК України, як це помилково визначив позивач ОСОБА_1 у пред'явленому позові, оскільки такі регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Натомість, вирішуючи даний спір та встановивши, що відповідачка 1 ОСОБА_2 після заміжжя у 1991 році створила нову сім'ю, а відповідачі 2-7 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з народження, у тому числі на момент набуття у вересні 2009 року права власності позивачем ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , як і на момент звернення до суду з цим позовом у листопаді 2021 року у спірному будинку як члени сім'ї позивача ОСОБА_1 не проживали та такими членами не являються, суд переконаний, що за встановлених фактичних обставин цієї справи спір підлягає вирішенню з підстав, наведених у статтях 383, 391 ЦК України та вважає за необхідне зазначити, що припинення права користування відповідачів (за виключенням відповідачів 6, 7 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) житловим приміщенням у згаданому будинку надасть можливість усунути позивачеві ОСОБА_1 перешкоди вільно ним користуватись, зокрема й звернутись за отриманням пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, а також реалізовувати інші можливості власника об'єкта нерухомого майна, пов'язаного з його користуванням, що у повній мірі буде справедливим по відношенню до останнього.
За таких наведених вище обставин справи, а також з урахуванням права суду у своєму рішенні визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону та найбільш правильно й повно захистить порушене право особи у межах пред'явлених позовних вимог, позовні вимоги підлягають до задоволення частково у спосіб усунення позивачеві ОСОБА_1 перешкод у користуванні належним йому на праві власності будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідачів 1-5 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаному будинку. Саме такий ефективний спосіб захисту, з урахуванням також правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.11.2016 року у справі 688/63/15-ц, провадження № 6-709цс16, від котрої не відступила й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, на переконання суду повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача ОСОБА_1 щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому будинком, котрий він у серпні 2009 року отримав у дар та на котрий у вересні 2009 року за ним було здійснено реєстрацію права власності.
Поряд з цим, у пред'явлених позовних вимогах до відповідачів 6, 7 ОСОБА_15 та ОСОБА_16 належить відмовити, оскільки відповідач 6 ОСОБА_15 після зняття його 06.05.2021 року з реєстрації у будинку АДРЕСА_2 , де до того часу був зареєстрований у зв'язку із навчанням у Національному Університеті «Львівська політехніка», назад у будинку АДРЕСА_1 не зареєструвався, й відповідно він, як і відповідач 7 ОСОБА_16 , який будучи з 28.10.2015 року зареєстрованим у будинку АДРЕСА_3 , й фактично проживаючи при цьому у будинку АДРЕСА_4 , жодних перешкод позивачеві ОСОБА_1 у користуванні належним йому на праві власності будинком АДРЕСА_1 не чинять, а, відтак, усунення ними відповідних перешкод шляхом визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у цьому будинку, є безпідставним.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із однією вимогою немайнового характеру у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 69 від 23.11.2021 року (міститься у справі, а. с. 1), слід здійснити у порядку, визначеному в ст. 141 ЦПК України, зокрема в силу ухвалення рішення на користь позивача ОСОБА_1 та його відповідної волі про покладення цих судових витрат на відповідачів, покласти пропорційно до задоволених позовних вимог на відповідачів 1-5 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частинах, тобто по 181 грн. 60 коп. з кожного з цих відповідачів.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково у наступний спосіб.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаному будинку.
У задоволенні решти зазначених вище позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 181 (сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 181 (сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 181 (сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 181 (сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 181 (сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідачка 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідачка 4: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідачка 5: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідач 6: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання невідоме; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Відповідач 7: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Дата складення судового рішення: 15 червня 2022 року.
Суддя В.Я. Микитин