16 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/725/21
Провадження № 22-ц/4815/596/22
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий Боймиструк С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання - Пиляй І.С.
учасники справи: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,-
В листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5624681503:06:028:0001, який зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П., зареєстрованого за № 3189 із забороною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чи будь-яким іншим особам відчужувати вказане майно до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 рокузадоволено заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна.
Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5624681503:06:028:0001, який зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П., зареєстрованого за № 3189 із забороною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чи будь-яким іншим особам відчужувати вказане майно до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права. Зазначає, що відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до оспорюваної ухвали суду першої інстанції майно, на яке накладено арешт - житловий будинок по АДРЕСА_1 - належить, зареєстроване за позивачем - ОСОБА_2 .
Вказує, що судом не враховано докази подані позивачем з метою ствердження позовних вимог. Всі зазначені позивачем роботи по житловому будинку, гаражу, території біля будинку здійснені відповідачами в період спільного проживання за спільні кошти.
Вважає, що позов є безпідставним. Не набував у власність майно - покращення житлового будинку (котрі здійснені зі слів позивача) без достатньої правової підстави за рахунок позивача.
Тому ухвала суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, котре належить і перебуває на сьогоднішній день у позивача суперечить нормам процесуального законодавства.
З цих підстав, просив ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 рокускасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 спростовує її доводи, просить залишити ухвалу місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся до суду із позовом про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, тобто позовні вимоги направлені на захист майнових прав і такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та предмету спору, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до винесення рішення по суті. Невжиття таких заходів, може призвести до відчуження майна та порушення прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, їх відновлення або необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що 09 грудня 2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений Договір Дарування, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу - Олинцем В.П., зареєстрований за №3189, за яким остання передала позивачу у власність, належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,104 га, кадастровий № 5624681503:06:028:0001.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 березня 2018 року (справа №562/2692/13-4), залишеного без змін Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2018 року та Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року - встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по липень 2012 року.
Визнано земельну ділянку площею 0,104 га кадастровий номер 5624681503:06:028:0001 і житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки і на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями кожному.
Визнано недійсним договір дарування від 09 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований за №3189.
Предметом спору у цій справі є витрачені ОСОБА_2 кошти на обладнання, матеріали та роботи з покращення, удосконалення будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивач з 2012 року проживає зі своєю сім'єю.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).
Твердження відповідача ОСОБА_1 про порушення норм ЦПК при забезпеченні позову, оскільки майно, на яке накладено арешт - житловий будинок по АДРЕСА_1 - належить, зареєстроване за позивачем - ОСОБА_2 , не заслуговує на увагу.
Реєстрація спірного майна за позивачем не є визначальною обставиною, оскільки згідно рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 березня 2018 року у справі №562/2692/13-4, ОСОБА_1 хоче зареєструвати за собою право власності на спірне майно, що й підтвердив в судовому засіданні і саме від таких дій відповідачів позивач убезпечив себе накладенням арешту до вирішення спору в даній справі по суті.
Накладення арешту шляхом заборони відчужувати спірне будинковолодіння є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить здійснення відповідачами дій щодо відчуження наявного майна, та інших протиправних дій, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору.
Крім того, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Інші доводи апеляційної скарги спрямовані на доказування обставин, які є предметом розгляду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Вимога заяви про забезпечення позову має безпосередній зв'язок з предметом позову, тому такий вид забезпечення позову, є цілком доречним, обґрунтованим, та запобігатиме зміні правового статусу спірного рухомого майна й збереже його до вирішення справи по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції .
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 367, 368, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 червня 2022 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків