Справа № 761/16115/21
Провадження № 2/761/4349/2022
04 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Корнійчук Є.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В квітні 2021 року позивач звернувся із позовом до АТ "Кредобанк" до Шевченківського районного суду м. Києва, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані до провадження судді Саадулаєва А.І.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2021 року залучено до розгляду справи ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», як правонаступника відповідача АТ «КРЕДОБАНК» у цивільній справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті
Предметом позову є визнання виконавчого напису, вчиненого 20 листопада 2019 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, під реєстровим номером 3542, про звернення стягнення на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Правова позиція позивача обґрунтована порушенням прав позивача, оскільки приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірено безспірності заборгованості.
Також спірний виконавчий напис вчинений з порушенням порядку його вчинення, оскільки позивача не повідомлено про наявність відповідних вимог відповідача. У зв'язку із цим, позивачем зазначено про те, що нотаріус не впевнився в розумінні та згоді боржника із пред'явленими до нього вимогами та їх визнанням. Також, позивач зазначив, що виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги банку до неї.
Від представника АТ «Кредобанк», 09.06.2021 року, на адресу суду надійшов відзив в якому, відповідач не погодився з позовною заявою, просив відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено про те, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999, №1172. Також, безспірність заборгованості підтверджується мемориальними ордерами про видачу кредиту, виписками з позичкового рахунку та розрахунком заборгованості. Крім цього, нотаріус не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Додатково зазначив, що 30.07.2019 року ОСОБА_1 надсилалсь вимога-повідомлення про усунення порушення зобов'язання та виселення, яка отримана нею 31.07.2019 року. Зазначено, що трирічний строк вчинення виконавчого напису не пропущений, з огляду на те, що строк кредиту становить до 01.12.2016 року, а виконавчий напис вчинений 20.11.2019 року.
Від представника ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» відзив до суду не надходив.
Третя особа-1 надала до суду письмові пояснення, просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що процедура укладення кредитного договору та надання коштів у позику вчинено відповідно до чинного законодавства, також, вважає що виконавчий напис був вчинений з додержанням вимог законодавства та має безспірний характер.
Третя особа-2 пояснень суду не надала.
В судове засідання, яке відбулось 04.05.2022 року, учасники справи не з'явились, про причини неявки не повідомили. Проте, в матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії документа, 22.12.2006 року між позивачем та ВАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір №204, на умовах сплати 13% річних з терміном погашення до 01.12.2016 року.
Крім цього, відповідно до наявної в матеріалах справи копії документа, 22.12.2006 року між позивачем та ВАТ «Кредобанк» укладено іпотечний договір серії ВЕМ №149559, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В.
20.11.2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., під реєстровим номером 3542, вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: 5-ти кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 180,30 кв.м., житловою площею 118,30 кв.м., яка належить ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту спірного виконавчого напису, за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного нерухомого майна задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» за період з 01.01.2009 року по 20.11.2019 року включно у розмірі:
239192,00 $ США - неповернута сума кредиту станом на 20.11.2019 року;
58278,18 $ США - прострочені відсотки станом на 20.11.2019 року;
450,00 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту;
3500,00 грн. - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У цивільній справі, що розглядається в процесі судового розгляду не встановлено дотримання порядку надання нотаріусу всіх необхідних документів, відповідно до вищезазначеного Переліку, а саме, нотаріусу не надано нотаріально посвідчений кредитний договір, у зв'язку із чим, у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 (К/800/6492/17), та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 (К/800/7651/17), про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, визнано незаконним та нечинним розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин".
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем не було надано, а нотаріусом не було перевірено надання всіх необхідних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а саме нотаріального посвідченого кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 908,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, вчиненого 20.11.2019 року, під реєстровим номером 3542.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2021 року, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною, вчиненого 20.11.2019 року, під реєстровим номером 3542.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: