Справа №760/34871/21 4-с/760/100/22
30 травня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л., яка полягає у не знятті арешту на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 56098982, зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника від 03 квітня 2018 року, та припинити запис про обтяження за № 25653989 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2007 року.
06 листопада 2007 року між нею та ВАТ «Банк Універсальний» (змінена назва на АТ «Універсал Банк») був укладений кредитний договір. З метою виконання зобов'язань за основним договором був укладений договір іпотеки, згідно з яким вона передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, вищевказану квартиру.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року було задоволено позов банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року та 15 липня 2013 року видано виконавчий лист № 2-2232/12.
03 грудня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41042880, в рамках якого постановою від 10 лютого 2014 року звернено стягнення на майно боржника, про що внесено вiдповiдний запис до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна № 4885081 від 05 березня 2014 року. Згодом виконавчий лист було повернуто стягувачу.
Крім того, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. перебувало виконавче провадження № 56098982 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, в межах якого 03 квітня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25653989 від 10 квітня 2018 року.
Заявник зазначає, що згiдно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відкриті виконавчi провадження щодо примусового стягнення з неї заборгованості за виконавчим листом № 2?2232/12 вiдсутнi. До того ж, грошові зобов'язання за вказаним кредитним договором виконано в повному обсязі. Разом з тим, накладений в рамках виконавчого провадження № 56098982, арешт на майно постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т. Л. від 03 квітня 2018 року не знято.
Крім того, 15 грудня 2021 року приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. було скеровано адвокатський запит щодо зняття арешту з майна, на який 21 грудня 2021 року отримано відповідь про відсутність можливості зняти арешт з майна, яке належить боржнику.
Таким чином, оскільки приватним виконавцем не було здійснено відповідних дiй iз зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженнi при поверненні виконавчого документа стягувачеві, та за наявності обставин фактичного виконання грошового зобов'язання, така бездiяльнiсть є протиправною та такою, що порушує права скаржника.
У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, для захисту та відновлення своїх порушених прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2021 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року вказану скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження.
21 лютого 2022 року, засобами поштового зв'язку, до суду надійшли пояснення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л., в яких остання заперечує проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавче провадження не є закінченим, а тому і не наступають наслідки у вигляді зняття арешту. Крім того, зазначила, що заявником обраний неправильний спосіб захисту, оскільки арешт, накладений на її нерухоме майно, порушує її права на вільне володіння, користування та розпорядження належним їй майном, а захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Також, разом з поясненнями надала до суду заяву про залишення скарги без розгляду, посилаючись на те, що заявником пропущений строк на подання скарги, оскільки нею не заперечується той факт, що їй було відомо про наявність відкритого щодо неї виконавчого провадження, а також постанови про арешт майна ще з квітня 2018 року, а тому з даною скаргою боржник повинна була звертатись у 2018 році, посилання на відповідь на запит від приватного виконавця не є достатньою та обґрунтованою обставиною з якою процесуальний закон пов'язує підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду із скаргою.
Заявник в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила. В матеріалах справи міститься заява від представника заявника про розгляд скарги у її відсутність та відсутність заявника.
Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, 26 травня 2022 року надіслала, засобами поштового зв'язку, до суду заяву про розгляд скарги у її відсутність, в якій зазначила, що не заперечує проти її задоволення.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л., представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» (первісний стягувач) в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість слухання справи у відсутність учасників справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд встановив, шо 06 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» (змінена назва на АТ «Універсал Банк») був укладений кредитний договір № 002-2900/756-0424. З метою виконання зобов'язань за основним договором 06 листопада 2007 року також був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № кдз-6019, за умовами якого позивач, як іпотекодавець, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. перебувало виконавче провадження № 56098982 з примусового виконання виконавчого листа від 15 липня 2013 року № 2-2232/12, виданого Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 1 703 538,19 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 03 квітня 2018 року (ВП № 56098982) накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Постановою від 13 вересня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, яка діяла на момент винесення рішення) було повернуто виконавчий документ стягувачу.
17 грудня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «Інвестмент Юніон» був укладений договір про відступлення права вимоги № 132/20, за умовами якого новим кредитором та іпотекодержателем за зобов'язаннями позивача стало Товариство.
У свою чергу, цього ж дня ТОВ «Інвестмент Юніон» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки - ОСОБА_2 . вiдповiдно до укладеного мiж ними договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 грудня 2020 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 06 листопада 2008 року, посвідченим Морозовою С. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6019, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Малим О. С., зареєстровано в реєстрi за № 2342.
Згідно з Актом приймання-передачі Права вимоги від 17 грудня 2020 року до ОСОБА_2 перейшли права вимоги за наступними договорами: договір іпотеки посвідчений 06 листопада 2017 року Морозовою С. В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 6019 (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього) від 25 червня 2014 року, що укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ; кредитний договір № 002-2900/756-0424 від 06 листопада 2007 року (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього), що укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .
Крім того, зі змісту заяви кредитора та iпотекодержателя - ОСОБА_2 вiд 18 червня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т. В., зареєтрованої в реєстрi за № 1174 вбачається, що ОСОБА_1 виконано грошові зобов'язання та відсутні до неї будь-які майнові та немайнові претензії.
Також, з листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 21 грудня 2021 року вбачається, що приватний виконавець позбавлений можливості зняти арешт з майна, яке належить боржнику у разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», але зазначає, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 29 грудня 2021 року, відкриті виконавчi провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за виконавчим листом № 2?2232/12 - вiдсутнi
Однак, як посилається сторона заявника, було направлено відповідну заяву про зняття накладеного арешту в межах виконавчого провадження № 56098982, в якій було відмовлено, оскільки відсутні підстави, передбачені законодавством.
Тож, звертаючись до суду з указаною скаргою ОСОБА_1 посилається на те, що приватним виконавцем не було здійснено відповідних дій із зняття арештів з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві, а тому вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що прямо порушує її право.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.
Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.
Таким чином, суд вважає що відсутні праві підстави для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л, щодо незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 56098982.
В той же час судом установлено, що зобов'язання за кредитним договором від 06 листопада 2007 року виконані ОСОБА_1 в повному обсязі та відповідно припинено запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку з виконанням зобов'язання.
Згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 29 грудня 2021 року, відкриті виконавчi провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за виконавчим листом № 2?2232/12 - вiдсутнi.
Посилання приватного виконавця на неправильно обраний спосіб захисту заявником та пропуск нею строку на подання скарги є безпідставними, оскільки скаргу ОСОБА_1 подано у десятиденний строк, а обраний спосіб захисту заявником (боржником) відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з позовом про зняття арешту до суду можуть звертатись інші особи, які є власниками майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, що передбачено статтею 59 Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Ураховуючи наведене, скаргу в частині зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт, необхідно задовольнити.
З огляду на викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391 ЦК України, статтями 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця задовольнити частково.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 56098982, виданої 03 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяною Леонідівною та припинити запис про обтяження за № 25653989 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна