СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/29512/21
пр. № 2/759/2161/22
17 червня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-а) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги у розмірі 4 840,75 грн. - основний борг; 24,16 грн. - інфляційні втрати; 39,08 грн. - 3% річних, 1 863,40 грн. - пеню, судовий збір у розмірі 1 135,00 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги у розмірі 33 590,00 грн. - основний борг; 2 508,46 грн. - інфляційні втрати; 1 007,70 грн. - 3% річних, судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Рішення Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 земельна ділянка АДРЕСА_3 була відведена ПрАТ СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 24 автомобілів. 08.10.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір № 828 на експлуатацію та обслуговування, згідно якого позивач бере на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі № НОМЕР_1 , а відповідач бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та експлуатаційні витрати. За період з 11.12.2018 року по 11.09.2019 відповідач сплачує борг по виконавчому провадженню на підставі постанови Київського апеляційного суду м. Києва від 01.10.2020 року. Але з жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 продовжує не сплачувати за послуги автостоянки, за період з 10.10.2019 по 11.01.2020 не сплатила жодного щомісячного платежу. 31.01.2020 року за договором дарування ОСОБА_1 відчужила гаражний бокс № НОМЕР_1 ОСОБА_2 . У зв'язку з цим нарахування заборгованості ОСОБА_1 здійснюється до моменту відчуження гаражного боксу, тобто включно до січня 2020 року, а ОСОБА_2 з моменту набуття права власності на даний гаражний бокс з 01.02.2020 року. Відповідач ОСОБА_2 взагалі не сплачує за послуги автостоянки з моменту набуття права власності. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 направив суду відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Відповідач ОСОБА_1 до суду відзив не надала, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі з позовними матеріалами отримала, з будь-якими клопотаннями щодо продовження, поновлення відповідного процесуального строку, тощо не зверталась.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та з урахуванням доводів та доказів викладених у відзиві відповідача ОСОБА_2 ухвалити рішення.
Судом встановлено, що ПрАТ СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі» згідно інвестиційного підрядного договору № 5 від 20.03.1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА («Замовник») та ПрАТ СП «Партнер» ( Інвестор-підрядник) виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві Біличі по АДРЕСА_4 . 27.02.1998 р. Замовник (УКБ КМДА) відповідно до умов інвестиційного підрядного договору № 5 від 20.03.1997 р. передав на баланс інвестору - підряднику (позивачу) напівпідземні гаражі на 24 машиномісць на дільниці АДРЕСА_3 .
Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 року земельна ділянка відведена СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 24 автомобілів по АДРЕСА_4 .
Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 05.01.1998 року № 10 «Про введення в експлуатацію об'єктів житлового та комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 05.01.1998 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 24 машиномісць на дільниці АДРЕСА_4 , та їх експлуатацію покладено на СП «Партнер».
З прийняттям рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року №125/1335 про відведення позивачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 24 автомобілів по АДРЕСА_4 та розпоряження Ленінградської районної держадміністрації від 05.01.1998 р. № 10 про затвердження Акта державної комісії від 05.01.1998 р про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 24 машиномісць на АДРЕСА_4 , з покладенням їх експлуатації на СП «Партнер», а також присвоєння почтової адреси напівпідземним гаражам позивача по АДРЕСА_4 , власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах СП «Партнер» та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі з ОСОБА_1 (відповідачем-1) договір № 828 від 08.10.2006 року на експлуатацію та обслуговування.
Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору № 828 від 08.10.2006 року на експлуатацію та обслуговування СП «Партнер» бере на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі № НОМЕР_1 та обслуговування гаражу встановленого на земельній ділянці, відведеній СП «Партнер» по АДРЕСА_4 , а автовласник, тобто відповідач-1 бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати відповідно до умов п.2.3 договору № 828 від 08.10.2006 року.
Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: позивач СП «Партнер» зберігати автомобіль, що належить Автовласнику в гаражі № 23 з виконанням усіх необхідних умов передбачених в договорі, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.
Відповідно до ст.6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначений вище договір, є письмовим правочином, який відповідає формі, що передбачена ст. ст. 207, 639 ЦК України.
Згідно п. 2.5 договору № 828 від 08.10.2006 року, у випадку відчуження гаражу, або при передачі його в оренду, власник цього гаража ставить до відома адміністрацію підприємства, здає перепустку, а новий власник заключає договір на експлуатацію та обслуговування.
Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.1 вище вказаного договору укладеного між сторонами передбачено, що власник зберігає автотранспортні засоби у відповідності до «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 115, дана автостоянка поділяється: « за терміном зберігання на: довготермінову - для постійного зберігання транспортних засобів громадян. За способом зберігання на: змішану - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а також з навісами та /або гаражами, закріпленими за автостоянками, є гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на правах приватної власності». Саме Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 115, регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, які належать фізичним особам та юридичним особам, на автостоянках, що охороняються, незалежно від форм власності. Зберігання транспортних засобів здійснюється відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Керуючись п. 8 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Згідно п. 12 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка. Згідно з пунктом 2.3 договору відповідач зобов'язаний вносити внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на основі щомісячних, визначених ПрАТ СП «Партнер» розрахунків із врахуванням змін в нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, ростом цін на матеріали та ремонт, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони. Пунктами 3.1. та 3.2 договору передбачено, що відповідач вносить грошові внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа кожного місяця на основі розрахунку, що додається до договору, проте розмір внесків може змінюватись на умовах пункту 2.3 договору. У відповідності із ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов'язкові платежі та податки.
Згідно п. 2.5 договору № 828 від 08.10.2006 року, у випадку відчуження гаражу, або при передачі його в оренду, власник цього гаража ставить до відома адміністрацію підприємства, здає перепустку, а новий власник заключає договір на експлуатацію та обслуговування.
Отже, на підставі укладеного договору, ПрАТ СП «Партнер» охороняє об'єкт нерухомості (гаражний бокс), який на праві власності належав відповідачу-1, а тепер належить відповідачу-2 і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер». У зв'язку із чим, і відповідачі повинні виконувати взяті на себе зобов'язання, зокрема в частині оплати отриманих від ПрАТ СП «Партнер» послуг, з огляду на що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема стягненню підлягає з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство «Партнер» заборгованість за надані послуги за період з 01.10.2019 по 31.01.2020 в розмірі 4 840,75 грн. - основний борг; 24,16 грн. - інфляційні втрати; 39,08 грн. - 3% річних. З ОСОБА_2 - заборгованість за надані послуги з 01.02.2020 по 31.12.2021 в розмірі 33 590,00 грн. - основний борг; 2 508,46 грн. - інфляційні втрати; 1 007,70 грн. - 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення пені з ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відмовити, зважаючи на карантинні обмеження в частині стягнення пені у відповідний період. Щодо викладених у відзиві ОСОБА_2 аргументів, то такі не впливають на зроблений судом вище висновок про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги, які не були оплачені відповідачами. Згідно ст. 319 ЦК України власник гаражного приміщення в напівпідземному гаражі при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник може вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, але вони не повинні суперечити інтересам інших суб'єктів приватного права. Права власника не є безмежними і мають реалізовуватися з врахуванням інтересів всіх власників гаражних приміщень у напівпідземному гаражі. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник гаражного приміщення у напівпідземному гаражі, обслуговування та експлуатацію якого здійснює ПрАТ СП «Партнер», повинен нести всі витрати пов'язані з утриманням належного йому майна розташованого на земельній ділянці ПрАТ СП «Партнер». До таких витрат належить: використана електроенергія, вивіз сміття, сплата всіх податків, зарплата охоронців, електромонтера та ін, що враховується судом при прийнятті вказаного рішення. На підставі ст. 141ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 322, 509, 527, 529, 530, 611, 625, 901, 903, 936, 977 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрована: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство «Партнер» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1а, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль, податковий номер 136841526065) заборгованість за надані послуги за період з 01.10.2019 по 31.01.2020 в розмірі 4 840,75 грн. - основний борг; 24,16 грн. - інфляційні втрати; 39,08 грн. - 3% річних, 1 135,00 грн. - судовий збір, всього 6038 (шість тисяч тридцять вісім) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрований: АДРЕСА_6 , на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство «Партнер» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1а, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль, податковий номер 136841526065) заборгованість за надані послуги з 01.02.2020 по 31.12.2021 в розмірі 33 590,00 грн. - основний борг; 2 508,46 грн. - інфляційні втрати; 1 007,70 грн. - 3% річних, 1 135,00 грн. - судовий збір, всього 38 241,16 (тридцять вісім тисяч двісті сорок одну) грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Рішення суду складено 17.06.2022 року.
Суддя: Коваль О.А.