Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/16703/21
17.06.2022 Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №12021100070001422 відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого, зокрема,
16 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України
31 липня 2021 року приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_8 зайшов у приміщення корпусу №5 Національного університету «Києво-Могилянська академія», що за адресою: Київ, вул. Волоська, 8/5, та піднявся на другий поверх, де побачив незачинені двері до приміщення робочого кабінету.
У подальшому ОСОБА_8 , заглянувши до кабінету, побачив в середині кабінету крісло, на якому знаходився рюкзак марки «Tigernu» вартістю 500 гривень, всередині якого перебували речі, що належать ОСОБА_6 , після чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до приміщення кабінету.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, перебуваючи на території корпусу №5 Національного університету «Києво-Могилянська академія» за адресою: Київ, вул. Волоська, 8/5, приблизно о 19 годині 35 хвилин 31 липня 2021 року ОСОБА_8 незаконно проник до вищевказаного кабінету, підійшов до крісла, на якому був рюкзак «Tigernu», в середині якого знаходились зарядний пристрій до «Apple Macbook», вартістю 437 гривень 50 копійок, гаманець чорного кольору марки «Samsonite», вартістю 175 гривень 00 копійок, грошові кошти на суму 150 гривень 00 копійок та документи, які матеріальної цінності не становлять, після чого взяв вказаний рюкзак з речами до рук та вийшов з кабінету і направився до виходу з корпусу Національного університету «Києво-Могилянська академія», однак в цей час дії останнього були викриті власником майна ОСОБА_6 , який почав кричати та наздоганяти ОСОБА_8 .
Усвідомлюючи, що його дії викрито, ОСОБА_8 продовжив реалізацію свого злочинного умислу на викрадення чужого майна, усвідомлюючи що таємне викрадення чужого майна переросло у відкрите викрадення, та разом із рюкзаком з речами, який тримав у руці, вибіг з корпусу навчального закладу та побіг в сторону виходу за межі території навчального закладу, тим самим, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим та працівниками охорони Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 дав суду показання, що того дня він приїхав на могилу до матері. Повертаючись додому, він вирішив зайти до автошколи, яка розташована на території Національного університету «Києво-Могилянська академія» та дізнатися їхні розцінки. Перебуваючи на території вказаного університету, він піднявся на другий поверх та зайшов до кабінету, в який були відчинені двері. В приміщенні на кріслі він побачив рюкзак. Оскільки потерпілий був в сусідньому приміщенні, він захопив рюкзак і пішов на вихід. Умисел на те, щоб взяти річ, яка йому не належить, у нього виник, коли він був за межами кабінету, але вже помітив рюкзак. Він вийшов з приміщень університету, направився до воріт, щоб залишити територію університету, проте ворота були зачинені, він обернувся і почав повертатися назад, коли побачив потерпілого, якому одразу віддав рюкзак. При цьому обвинувачений повідомив суду, що він не біг, оскільки не може бігати, а швидко йшов. ОСОБА_8 повідомив, що злочин вчинив, оскільки не розрахував свої фінансові ресурси і йому не вистачало коштів на дорогу додому. Обвинувачений повідомив суду, що він у вчиненні злочину кається та визнає свою вину.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
В судовому засіданні учасники кримінального провадження не оспорювали час вчиненого діяння, його місце, об'єкт посягання, його вартість, з якою метою/мотивом було здійснене кримінально-каране діяння, тому згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
В той же час, обвинуваченим фактично не визнавалася та обставина, що він після викриття його дій продовжував свої злочинні діяння, оскільки після того як він був викритим потерпілим (біля воріт), він одразу припинив свої дії і повернув рюкзак потерпілому. З огляду на викладене, судом було досліджено лише докази на підтвердження/спростування цієї обставини: допитано потерпілого та досліджено відеозапис з камер спостереження з приміщень університету.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні дав суду показання, що 31 липня 2021 року він перебував на своєму робочому місці в університеті. Приблизно о 19.00 годині він зібрався йти додому і пішов до вбиральні. При цьому приміщення, в якому до цього перебував, не зачинив. Коли був у вбиральні - почув шум, вийшов і побачив вже як особа тікала. Він бачив, що у чоловіка в руках був його рюкзак, він побіг по східцях за ним, кричав, щоб чоловік зупинився, проте це не давало бажаного результату. Вони вибігли на подвір'я і обвинувачений потрапив на зачинені автоворота, тому був змушений повернутися, але рюкзак при цьому, на його вимогу віддати, не віддавав. Він змушений був дати йому стусана і забрати рюкзак.
В судовому засіданні було переглянуто відеозапис з приміщення Національного університету «Києво-Могилянська академія» за 31 липня 2021 року, який розміщений на оптичному диску. З вказаного відеозапису вбачається коли саме обвинувачений заходить до кабінету, те, що він залишає кабінет вже з рюкзаком, в подальшому біжить по східцях, будучи переслідуваним потерпілим, вибігши з приміщень університету, продовжує тікати він потерпілого.
Таким чином, на підставі наведених доказів суд дійшов висновку, що обвинувачений дійсно був викритий потерпілим після вчинення злочину і при цьому продовжував своє злочинне діяння. До показань обвинуваченого про те, що його ніхто не наздоганяв, ніхто йому в слід не кричав, він швидко йшов, а не біг, його ніхто не просив повернути речі, а він сам їх добровільно і одразу повернув як тільки побачив потерпілого, суд ставиться критично, оскільки вони спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого, які описані вище, та відеозаписом, який був переглянутий в судовому засіданні. Так, з відеозапису вбачається, що на сходах в приміщенні обвинувачений тікає від потерпілого (біжить, а не швидко іде, як стверджував обвинувачений). При цьому, потерпілий знаходиться на такій близкості до обвинуваченого, що не помітити його було просто неможливо. Так само з відеозапису вбачається, що залишивши приміщення університету, перебуваючи на вулиці, але ще на території університету, обвинувачений тікає від потерпілого. До тверджень обвинуваченого, які викладені вище, суд ставиться як до позиції, яка ним обрана з метою уникнути відповідальності за вчинене діяння, розуміючи його наслідки.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), коли він виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України. На підставі викладеного суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, про що просив захисник в судових дебатах.
Суд, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_8 та дослідивши матеріали кримінального провадження на підтвердження обставини, яка оспорювалася обвинуваченим, приходить до висновку, що вина останнього у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), коли він виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, є доведеною поза розумним сумнівом.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Суд не може врахувати як пом'якшуючу обставину визнання вини, оскільки обвинувачений фактично не визнав себе винним у вчиненні злочину, який йому інкриміновано. Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 суд вважає щире каяття (особа хоча і вважала, що вчинила не той злочин, за яким його дії кваліфіковані, проте обвинувачений дійсно розкаявся в тому, що допустив посягання на чуже майно).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
У відповідності до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, неодружений, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, проте перебуває на обліку у лікаря-психіатра (однак відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 145 від 09 листопада 2021 року за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними).
Виходячи із сукупності всього вищезазначеного, приймаючи до уваги обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що цілі покарання, зазначені у ст. 50 КК України, можливість виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів мають бути досягнуті лише в умовах ізоляції від суспільства, тому суд призначає покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті КК України, по якій він обвинувачується.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено судом, витрати на залучення експерта при проведенні експертизи № CЕ-19/111-21/40074-ТВ від 25 серпня 2021 року складають 858 гривень 10 копійок.
Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначеної експертизи в сумі 858 гривень 10 копійок.
Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 31 липня 2021 року.
Зарахувати ОСОБА_8 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення день за день з 31 липня 2021 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави вартість проведеної по справі судової експертизи № СЕ-19/111-21/40074-ТВ від 25 серпня 2021 року в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 10 копійок.
Речові докази по справі:
рюкзак з особистими речами ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 ,
мобільний телефон марки ERGO чорного кольору, належний ОСОБА_8 , який під зберігальну розписку повернуто ОСОБА_10 , - повернути ОСОБА_8 ,
оптичиний диск, який міститься в матеріалах справи, - залишити зберігатися при матеріалах справи.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_11