09.06.2022 Справа № 756/4002/22
Справа № 756/4002/22
1-кс/756/809/22
09.06.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12021100050001334 від 11.06.2021 за ч. 4 ст. 3683 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Фастова Київської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має вищу освіту, одруженого, працюючого на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова», раніше несудимого,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
09.06.2022 слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12021100050001334 від 11.06.2021 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів з визначенням розміру застави в розмірі 526 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021100050001334 від 11.06.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 3683 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у липні 2021 року у ОСОБА_4 , працюючого на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» (ідентифікаційний код 39526120), який діяв за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я « ОСОБА_7 », виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання від представника ОСОБА_8 за довіреністю - ОСОБА_9 неправомірної вигоди в розмірі 60 000 дол. США, для себе та невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім'я « ОСОБА_7 », за вчинення дій, з використанням наданих їм повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, а саме надання дозволів на підключення електропостачання, водопостачання та опалення до приміщень на імена абонентів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 .
Зі змісту клопотання вбачається, що в ході однієї із зустрічі, яка відбулась 18.02.2022 приблизно об 11:50 ОСОБА_4 , перебуваючи за своїм місцем роботи, а саме: в офісі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Генерала Наумова» по АДРЕСА_2 , спільно із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я « ОСОБА_7 », висловили вимогу ОСОБА_9 про необхідність передачі їм частини неправомірної вигоди у розмірі 45 000 дол. США за підписання, наданих у майбутньому ОСОБА_9 , проектів договорів на підключення електропостачання, водопостачання та опалення до приміщень на імена абонентів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 . У разі ненадання такої неправомірної вигоди, ОСОБА_4 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я « ОСОБА_7 », вказали ОСОБА_9 , що навіть не будуть переглядати такі договори, не кажучи вже про їх підписання. В подальшому, діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, спільного із невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я « ОСОБА_7 », ОСОБА_4 , перебуваючи за своїм місцем роботи 06.06.2022 приблизно о 17:00 знову зустрівся із ОСОБА_9 , якому в ході розмови знову наголосив на необхідність передачі неправомірної вигоди в обмін на вирішення питання про надання дозволів на підключення електропостачання, водопостачання та опалення до приміщень, які перебувають у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 , проекти яких ОСОБА_9 залишив ОСОБА_4 .
Слідчий у клопотання зазначає, що продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 07.06.2022 приблизно о 16:20, перебуваючи в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (м. Київ, просп. Оболонський, 26)., діючи згідно попередніх домовленостей, зустрівся з ОСОБА_9 та отримав від останнього раніше витребувані грошові кошти у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) дол. США за вирішення питання про надання дозволів на підключення електропостачання, водопостачання та опалення до приміщень на імена абонентів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 , а в обмін на це віддав йому підписані ним, як головою правління ОСББ «Генерала Наумова», відповідні договори, а саме: 13 договорів щодо водовідведення та водопостачання, 4 проекти договорів на підключення електроенергії та 13 проектів договорів на підключення опалення, а також відповідні робочі проекти та робочу документацію. В подальшому, того ж дня ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після отримання неправомірної вигоди.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями, які виразилися в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто пропонує таку неправомірну вигоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному із вимаганням неправомірної вигоди, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 3683 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме:
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи в статусі підозрюваної особи та усвідомлюючи міру і тяжкість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення (яке відноситься до корупційних кримінальних правопорушень), у разі доведення його винуватості, може навмисно переховуватися від органів досудового розслідування та суду відповідно, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Реальність описаного ризику, на думку сторони обвинувачення, підтверджується майновим станом ОСОБА_4 , наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 на даний час являється головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ОСОБА_11 », отримував, контролював хід та має безперешкодний доступ до усієї документації, пов'язаної з наданням дозволів на підключення електропостачання, водопостачання та опалення до приміщень на імена абонентів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 , що, на думку сторони обвинувачення, не виключає можливості і породжує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом підробки, знищення, спотворення або створення документації. Вказаний ризик, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наданням підозрюваному відомостей про усі реквізити договорів, проектів та робочої документації, поданих від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , інтереси яких представляє ОСОБА_9 , а також вилучення відповідних договорів, проектів та робочої документації в ході проведення обшуку в його службовому кабінеті 07.06.2022. Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, можуть суттєво ускладнити проведення досудового розслідування;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що підозрюваному відомі фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також анкетні дані свідків та інших осіб, яким можуть бути відомі факти його незаконних дій. На думку сторони обвинувачення, підозрюваний шляхом погрози, вмовляння, підкупу може схиляти їх до дачі неправдивих показань, зміни наданих раніше показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування;
- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, на обґрунтування якого сторона обвинувачення посилається на тривалий характер вчинення інкримінованих ОСОБА_4 незаконних дій, спрямованих на вимагання та одержання неправомірної вигоди від суб'єктів господарювання, а також спосіб, методи і цинічність вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності з даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, виправдовують застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення злочину, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник послався на те, що ризики, заявлені стороною обвинувачення, жодним чином не обґрунтовані та не містять доказів їх існування, які б переконували у неможливості застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід. Крім того, просив врахувати, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2010 та 2014 року народження. Посилаючись на незадовільний стан здоров'я його підзахисного, а саме на те, що останній нещодавно переніс хірургічне втручання на серці, на підтвердження чого долучив відповідну документацію, просив врахувати вказане, зваживши на те, що надання кваліфікованої медичної допомоги, з урахуванням специфіки захворювання, неможливо в умовах слідчого ізолятора, та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
07.06.2022 о 16:25 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08.06.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 3683 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Пункт перший ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, зокрема:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 11.06.2021;
- протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи;
- протокол використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 07.06.2022;
- протокол огляду місця події від 07.06.2022;
- протокол обшуку офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 04.06.2022;
- протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 08.06.2022;
- інші матеріали в їх сукупності.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та містяться в доданих до нього матеріалах, при цьому й зважує на те, що на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 цього Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити, серед іншого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 176 цього Кодексу слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слід зазначити, що, відповідно до рішення у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив, що: «… існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006, «Худоєров проти Російської Федерації» від 08.11.2005, «Биков проти Російської Федерації»10.03.2009).
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (позиція ЄСПЛ у рішеннях по справах «Белевитський проти Росії» від 01.03.2007, «Харченко проти України» від 10.01.2011).
Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у своєму клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.
На переконання сторони обвинувачення, підозрюваний, усвідомлюючи міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що повністю підтверджує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою.
Так, у справі «МакКей проти Сполученого Королівства» від 03.10.2006 ЄСПЛ зазначив, що основна мета ст. 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
При оцінці позбавлення свободи будь-кого Суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними (рішення у справах «Боцано проти Франції» від 18.12.1986, «Ходорковський проти Росії» від 31.05.2011).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.03.2015 «Котій проти України» зазначив, що п. 1 ст. 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства, він також має бути необхідним за конкретних обставин (аналогічна позиція висвітлена в рішеннях у справах «Хайредінов проти України» від 14.10.2010, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Таран проти України» від 17.10.2013, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007). Один із встановлених практикою Суду загальних принципів полягає у тому, що тримання під вартою вважатиметься «свавільним» в разі, коли, незважаючи на дотримання букви національного закону, має місце недобросовісність або введення в оману органами влади або коли органи влади нехтують спробами правильного застосування відповідного законодавства (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04.06.2015).
При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для застосування до особи запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі (рішення у справах «Строган проти України» від 06.10.2016, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, «Свершов проти України» від 27.11.2008, «Тодоров проти України» від 12.01.2012, «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Панченко проти Російської Федерації» від 08.02.2005, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі №14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ дійшов у рішеннях по справах «Буров проти України» від 17.03.2011, «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001, «Смірнова проти Російської Федерації» від 24.07.2003, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Ці та інші обставини повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин особи, які виправдовують його тримання під вартою (рішення у справі «Алексанян проти Російської Федерації» від 22.12.2008), мати конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справах «Клішин проти України» від 20.06.2012, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти Російської Федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000). При цьому відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця проживання не є доказом того, що особа зникне (рішення у справах «Пшевечерський проти Російської Федерації» від 24.05.2003, «Сулаоя проти Естонії» від 15.02.2005). Не може бути доказом можливої втечі особи і наявність кількох місць проживання (рішення у справі «Олександр Макаров проти Російської Федерації» від 12.03.2009).
Крім того, сторона обвинувачення вказує на наявність ризику ймовірного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
З указаним твердженням слідчий суддя в повній мірі не може погодитись з огляду на наступне.
Слідчий суддя відмічає, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування такий ризик гіпотетично може існувати, проте настання таких дій з боку підозрюваного можливо уникнути шляхом покладення на нього обов'язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні. До того ж, ЄСПЛ у своєму рішенні «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначає, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. Він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов'язаний із конкретними фактами (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» від 28.11.2017).
Не достатньо покладатися лише на якусь абстрактну можливість, не підкріплену якими-небудь доказами. У рішенні ЄСПЛ від 10.01.2012 у справі «Сокуренко проти Російської Федерації» зазначено, що внутрішньодержавні суди повинні показати, що протягом відповідного періоду ув'язнення особи має місце і продовжує залишатися в силі істотний ризик залякування свідків. Суд також має проаналізувати доречні факти, зокрема прогрес у розслідуванні або судовому провадженні, особу обвинуваченого, його поведінку до та після затримання, а також будь-які інші конкретні чинники в обґрунтування ризиків, пов'язаних із тим, що він може зловживати повернутою свободою за допомогою дій із метою фальсифікації або знищення доказів, чи спричиненням тиску на потерпілих (також рішення у справах «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Юдаев проти Російської Федерації» від 15.01.2009).
Оцінюючи заявлені стороною обвинувачення ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення, сховання або спотворення будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя, з огляду на положення КПК України та прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи повідомлені стороною захисту дані про особу підозрюваного, в світлі запровадженого в Україні воєнного стану відмічає, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів на підтвердження існування таких ризиків, вказані твердження є формальними та сумнівними, з урахуванням встановлених обставин, ґрунтуються на припущеннях та не можуть свідчити про настільки високу ймовірність їх настання, що для їх запобігання неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.
Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суворість можливого покарання, дані про особу останнього (вік, стан здоров'я, а саме те, що останній має проблеми з серцем, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, 2010 та 2014 року народження, наявність постійного місця проживання, що у своїй сукупності свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків), зважаючи на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на те, що за результатами судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та частково доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12021100050001334 від 11.06.2021, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, оскільки вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про те, що такий вид запобіжного заходу буде достатнім для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись статтями 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12021100050001334 від 11.06.2021, а саме до 07.08.2022 включно, за виключенням необхідності отримання екстреної медичної допомоги, а також за виключенням періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги у місті Києві, зобов'язавши ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні в усіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про тримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом передати для виконання до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві.
Святошинському управлінню поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві негайно поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної особи мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
У разі невиконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 і звільнити з-під варти.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1