Справа №:755/18094/20
Провадження №: 1-кп/755/61/22
"15" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
провівши відкрите судове засідання в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004293 від 01 липня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, без постійного місця проживання, раніше судимого:
18 травня 1998 року вироком Старокиївського районного суду м. Києва за ч. 3 ст.140, ч.2 ст.140, ч.1 ст.145, ч.1 ст.181, ч.1 ст.8, ст.142 КК України - до 3 років позбавлення волі,
19 вересня 2001 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.1 ст.101 КК України - до 4 років позбавлення волі,
27 жовтня 2005 року вироком Фастівського міського суду Київської області за ч. 1 ст.309 КК України - до 1 року 6 місяців позбавлення волі,
15 грудня 2008 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.4 ст.296, ч. 1 ст.121 КК України - до 5 років позбавлення волі,
06 вересня 2012 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 15 і ч.2 ст. 186 КК України, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100040004293 від 01 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 травня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02 липня 2022 року (включно).
Відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор вважав за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, можливість обвинуваченого впливати на потерпілих, свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність, переховуватись від суду.
Представник цивільного позивача ОСОБА_5 підтримав думку прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечувала щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надіслала клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого адвоката.
Обговоривши в судовому засіданні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки судове провадження виходячи з встановленого судом обсягу дослідження доказів по справі неможливо закінчити до його спливу, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
З урахуванням того, що у справі «Тимошенко проти України», заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року ЄСПЛ зробив декілька важливих висновків:«…для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (<…>), заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року, та (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пп. 27-28, від 14 жовтня 2010 року)».
«…Суд наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи - незалежно від того, наскільки коротким він є - повинно бути переконливо доведено державними органами (див. рішення у справах «Белчев проти Болгарії» (Belchev v. Bulgaria), заява № 39270/98, п. 82, від 8 квітня 2004 року, та «Кастравет проти Молдови» (Castravet v. Moldova), заява № 23393/05, п. 33, від 13 березня 2007 року)».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Луценко проти України» (2012 р.), Суд встановив, що національні суди, розглядаючи матеріали оскарження застосування тримання під вартою, не розглядали доцільність позбавлення заявника свободи та можливість застосування до нього інших, більш м'яких (неізоляційних) запобіжних заходів.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує, що останній обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, при цьому ризики, що були враховані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, що є підставою для застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, враховуючи конкретні обставини у кримінальному провадженні, зокрема те, що обвинувачений тривалий час, з листопада 2020 року утримуються під вартою, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який хворіє на ряд тяжких невиліковних хвороб, не має наміру ухилятись від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вищезазначені обставини у своїй сукупності на даний час істотно знижують наявні ризики, які б виправдовували подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому вважає за можливе на даній стадії змінити застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на останнього відповідних обов'язків, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На підставі наведеного та, керуючись вимогами ст.ст. 177, 179, 183, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Звільнити ОСОБА_3 з під варти негайно у залі судових засідань.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Вказані обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на два місяці з дня постановлення ухвали, тобто до 15 серпня 2022 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_3 , покладених обов'язків, покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1