Справа №:757/53682/21-ц
Провадження №: 6/755/195/22
"07" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Гончарука В.П.,
з секретарем Гриценко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Наконечний Ігор Михайлович звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до виконання покладених на нього зобов'язань відповідно до виконавчого листа №755/4336/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 11.09.2020 року та зобов'язань відповідно до виконавчого листа №755/19540/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 06.07.2021 року.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Наконечний Ігор Михайлович в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, заявлені вимоги подання підтримує.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить подання таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - ЗУ «Про виконавче провадження») - примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно доЗакону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича перебуває зведене виконавче провадження № 66102312 від 15.07.2021 року до складу яком входить: виконавче провадження № 63082824 з примусового виконання виконавчого листа №755/4336/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 11.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 164 623 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 16 коп., та витрати по оплаті судового збору в сумі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 23 коп.. та виконавче провадження № 666100816 з примусового виконанні Виконавчого листа №755/19540/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 06.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 28.10.2020 року у розмірі 189 000,00 грн., пеню у розмірі 4 804,38 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 938,04 грн., а всього суму 210 742 (двісті десять тисяч сімсот сорок дві) грн. 42 коп.
Як вбачаэться з копій матеріалів звеленого виконавчого провадження долучених до матеріалів подання, боржник протягом майже року з моменту відкриття виконавчого провадження, не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення суду, боржник декларації не надав, не надав інформації про наявність у нього банківських рахунків, про наявність у нього сумісно нажитого майна, натомість боржник свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання та ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання
Станом на день складання подання, рішення суду не виконано, Боржником не вживаються жодні дії спрямовані на виконання рішення суду, більше того боржник вдається до будь-яких дій, які унеможливлюють виконання рішення суду.
Виходячи із вищевказаного та у зв'язку з тим, що боржнику добре відомо про відкрите виконавче провадження та не вжито жодних заходів спрямованих на виконання рішення суду, а більше того боржник вдається до дій які унеможливлюють його виконання.
Беручи до уваги узагальнення Верховним судом України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, можна зазначити, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України , відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Положеннями ст. 6 цього Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
Станом на день звернення до суду, в провадженні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича перебуває зведене виконавче провадження № 66102312 від 15.07.2021 року.
Таким чином, згідно зведеного виконавчого провадження боржник зобов'язаний сплатити заборгованості на користь стягувача, але в продовж тривалого часу боржником рішення суду не виконано, у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь які підтверджуючі документи про повне чи часткове виконання своїх зобов'язань, що покладені на нього у відповідності до рішення суду України.
Стягувачем не направлялося (не надано) жодних підтверджень про розв'язання спору (виконання рішення суду в повному чи частковому обсязі) між боржником.
Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження, боржником рішення суду в самостійному (добровільному) порядку не виконано, тому у відповідності до чинного законодавства стягувач скористався правом на пред'явлення виконавчого документа на примусове виконання до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича.
Цивільний процесуальний кодекс України , а саме частиною 3, 4 ст. 441 врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а саме зазначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У відповідності до п. 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 ч. 3 та ч. 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Судом встановлено те, що боржник був неодноразово належним чином повідомлений та попереджений про наслідки невиконання рішення суду та невиконання вимог державного виконавця, однак жодних дій на повне чи часткове виконання рішення суду не вчинив.
У відповідності до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24 березня 2008 року №261/08 визнано за необхідне вжиття заходів, спрямованих на посилення забезпечення захисту конституційних прав і свобод людини щодо належного виконання рішень судів, підвищення ефективності їх виконання.
Одним із таких засобів може бути тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзді за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливе на підставі рішення за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Обмеження у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.
Враховуючи повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, суд приходить до висновку, що підстави викладені у поданні приватного виконавця є обґрунтованими та достатніми для його задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», пунктами 22-25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31.03.1995 року № 231, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 року № 57, ст. ст. 81, 260-261, 353-354, 441 ЦПК України, суд -
Подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта, громадянина України ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до виконання покладених на нього зобов'язань відповідно до виконавчого листа №755/4336/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 11.09.2020 року та зобов'язань відповідно до виконавчого листа №755/19540/20, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 06.07.2021 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: