нп 2/490/265/2022 Справа № 487/1521/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 червня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню,-
10.03.2021 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №31745 від 08.09.2020 р., вчинений приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., яким стягнуто заборгованість із позивача в сумі 15 069,65 грн. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що про існування вказаного напису дізнався 26.02.2021 року, коли отримав в додатку «Дія» інформацію про знаходження в Єдиному реєстрі боржників. 09.03.2021 р. на підприємстві, де він працює, йому повідомили, що отримали від приватного виконавця Клітченко О.А. постанову про звернення стягнення на заробітну плату по ВП №63573331.
Зазначає, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, заборгованість за виконавчим написом не є безспірною, а отже оскаржуваний виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.03.2021 року справу передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.04. 2021 року відкрито провадження по даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А належним чином завірені копії документів на підставі яких 08.09.2020 року вчинено виконавчий напис №31745 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором в сумі 15069,65 грн.
19 травня 2022 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надійшли матеріали виконавчого провадження від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А.
За змістом ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив про задволення позову.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
Від відповідача до суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Відповідач двічі в судові засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином, в судове засідання свого представника не направиви, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 279 ЦПК України.
Судом ухвалено про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла за кредитним договором № 007-14916-170214 від 17 лютого 2014 року , укладеним з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ «ФК «Аланд», яке є правонаступником за договором відступлення права вимоги від 11.08.2020 за вказаним кредитним договором, суму заборгованості у розмірі 15069грн 65 коп. за період з 11 серпня 2020 по 17 серпня 2020 року. Сума заборгованості складається з заборгованості за тілом кредиту 10225,50 грн, сума заборгованості за відсотками 4344,15 грн, плати що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису 500 грн.
Згідно умов вказаного Договору (заява-приєднання) № 007-14916-170214 від 17 лютого 2014 року , укладеним з ПАТ "Дельта Банк" та позичальником ОСОБА_1 кредит у розмірі кредитного ліміту 15000 грн надається строком на 364 дні за програмою розстрочка на картку .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. від 20.11.2020 року ВП №63573331 відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі - Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.
Частиною 1 статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Тобто, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.
Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.
Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Зі змісту доданих до матеріалів справи документів вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є заборгованість позивача за договором кредиту від 17.02.2014 року, укладеним з відповідчаем, який укладено у простій письмовій формі. Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
Як викладено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 11 серпня по 17 серпня 2020 року у сумі, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту, а також заборгованістю по відсоткам .
Проте, строк виконання кредитних зобов'язань ймовірно настав ще в 2015 році , заявником не надано ні розрахунку тіла кредита , нарахування відсотків за кредитом, ні періоду нарахування такої заборгованості .
Відповідно до положень ст. 512-514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;тощо. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Оскільки термін дії кредитного договору фактично закінчився в серпні 2015 року, нарахування відповідачем будь-яких додаткових відсотків є неправомірним.
За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування за період з 2015 року заборгованості позивача перед ТОВ «ФК «Аланд» та його правопопередниками у зазначеній сумі .
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.
Виконавчий напис від 08.09.2020 року щодо звернення стягнення на користь ТОВ «ФК «Аланд» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 15069,65 грн слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362,00 грн. на користь позивача та підтверджені витрати на оплату правничої допомоги відповідно до ст. 137 ЦПК України у розмірі 3000 грн.,
Керуючись ст. ст. 12, 13, 137, 141, 259, 263-265,279, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 31745 від 08 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованості, що виникла за договором виникла за кредитним договором № 007-14916-170214 від 17 лютого 2014 року на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» у розмірі 15069 грн 65 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» ( код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1362 грн 00 коп. та витарти на правову допмогу у розмірі 3000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя О.А. Гуденко