нп 2/490/1268/2022 Справа № 490/8949/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 червня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстафінанс" , третя особа - ПН КМНО Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
01.12. 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю"Інстафінанс" , в якому позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. № 17938 від 16 липня 2020 року про стягнення з з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що такий напис не підлягає виконанню з огляду на те, що зазначена сума заборгованості у виконавчому написі приватного нотаріуса не є безспірною , жодного розрахунку заборгованості з визначенням підстав нарахування на її адресу не надходило, та він взагалі заперечує укладання з відповідачем кредитного договору , вона не отримав від кредитора письмової вимоги про усунення порушень, а тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.
Від відповідача до суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2021 року відкрито провадження по даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
31.12.2021 року на вимоги ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Бригіда В.О. надіслані матеріали виконавчого напису.
За змістом ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла за кредитним договором № ID4978188 від 02 листопада 2020 року , укладеним з ТОВ «Інстафінанс» на користь ТОВ «Інстафінанс», суму заборгованості у розмірі 19 548, 00 грн за період з 10.11. 2020 по 18 травня 2021 року. Сума заборгованості складається з заборгованості за тілом кредиту 5200 грн, сума заборгованості за відсотками 13 698,00 грн, плати що здійснена стягувачем за вичнення виконавчого напису 650 грн.
Згідно умов вказаного Договору кредитної лінії № ID4978188 від 02 листопада 2020 року , укладеного між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Інстафінанс» кредит у розмірі 500 грн з кредитним лімітом у 5200 грн надається строком на від 07 днів до 30 днів , датою повного повернення кредиту є 09.11.2020 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевич С.В. від 07.09. 2021 року ВП № 66737397 відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі - Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.
Частиною 1 статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Тобто, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.
Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.
Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Зі змісту доданих до матеріалів справи документів вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є заборгованість позивача за договором фінансового кредиту від 02.11.2020 року, укладеним з відповідачем, який укладено у простій письмовій формі. Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
Як викладено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 10.11.2020 по 18.05.2021 року у сумі, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту, а також заборгованістю по відсоткам .
Проте, строк виконання кредитних зобов'язань в повному обсязі настав 09 листопада 2020 року, заявником не надано розрахунку нарахування відсотків за кредитом, ні періоду нарахування такої заборгованості.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити в повному обсязі.
Виконавчий напис від 16.07.2021 року щодо звернення стягнення на користь ТОВ «ФК «ІнстаФінанс» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19548 грн 00 коп. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362,00 грн. на користь позивача , а аткож відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України належним чином підтверджені витрати на професійну правову допомогу адвоката ( згідно квитанції № 13 від 01.12.2021) у розмірі 5000 грн.
Позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстафінанс" , третя особа - ПН КМНО Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., № 17938 від 16 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстафінанс" ( код ЄДРПОУ 43449827) заборгованості, що виникла за договором № ID4978188 від 02 листопада 2020 року , у розмірі 19548 грн 00 коп.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстафінанс" ( код ЄДРПОУ 43449827) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1362 грн 00 коп. та витрати на правлу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя О.А. Гуденко