Справа № 490/1834/22
нп 1-кп/490/340/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1834/22
17 червня 2022 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022152020000122, відомості про яке внесено 21.01.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, українця, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.286 КК України
20.01.2022 близько 17:20 годин, ОСОБА_4 , більш точного часу встановити не вдалось можливим, керуючи автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби по проїжджій частини вулиці 2-ї Екіпажної, зі сторони вулиці 5-ї Воєнної, в напрямку вулиці 3-ї Воєнної, в місті Миколаєві.
Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_4 , при проїзді в районі нерегульованого перехрестя з вулицею Гречишникова, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б»; 12.2; 12.3; 12.4; 18.1; Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: рухаючись у темний час доби, по проїжджій частині вулиці 2-ї Екіпажної, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України, та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1, додатку 2, ПДР України «Пішохідний перехід», по якому рухався пішохід, проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов'язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою правою частиною кузова автомобіля з пішоходом ОСОБА_5 , який рухався по пішохідному переході, з ліва направо, відносно напрямку його руху.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої долоні, які згідно висновку додаткової судово медичної експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, які згідно висновку додаткової судово медичної експертизи відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я, саден в лобній ділянці, в ділянці кінчику носа, струсу головного мозку, перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, перелому обох дужок 7-го шийного хребці, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 «б»; 12.2; 12.3; 12.4; 18.1; Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Суду надано угоду про визнання винуватості, укладену 16 червня 2022 року між ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_6 та прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 , згідно умов якої, обвинувачений визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та враховуючи санкцію ч. 2 ст. 286 КК України, сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами із іспитовим строком на один рік.
Прокурор в судовому засіданні підтримав укладену угоду та просив її затвердити, призначивши обвинуваченому узгоджене покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений вказав, що провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає повністю, із узгодженою мірою покарання згодний, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. ч. 4, 6, ст. 474, ч. 2 ст. 473 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання. Також обвинувачений підтвердив, що укладення угоди було добровільним .
Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.
Крім того, обвинувачений, захисник, потерпілий та прокурор в судовому засіданні підтримали укладену угоду, її умови, просили її затвердити та ухвалити вирок на підставі угоди, а також підтвердили, що їм роз'яснено наслідки укладення угоди та винесення рішення в зв'язку з цим.
Потерпілий підтвердив надання згоди на укладення угоди та відсутність у нього до обвинуваченого будь яких моральних чи матеріальних претензій.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, як така що відповідає вимогам ст. ст. 468-470,472 КПК України оскільки здійсненав інтересах сторін, а вид та міра покарання відповідають особі обвинуваченого, характеру та ступеню суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пом'якшуючим покарання обставинам.
Обвинувачений беззастережно визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, підтвердивши скоєння ним діяння за наведених обставин. Прокурор підтвердив виконання умов угоди.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, крім іншого, може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 2 ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився на призначення йому узгодженого сторонами покарання, зазначених в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди було недобровільним відсутні, фактичні підстави для визнання винуватості мають місце.
Наслідки укладення угоди про визнання винуватості, її затвердження та ухвалення вироку в зв'язку з цим, сторонам роз'яснені та зрозумілі. Обставини, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України для відмови в затвердженні угоди, відсутні.
Таким чином, факт скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність претензій з потерпілої сторони.
Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
При призначенні покаранн ОСОБА_4 , суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.
Враховуючи викладене, угода про визнання винуватості підлягає затвердженню судом, з призначенням погодженого сторонами покарання обвинуваченому,у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами та згідно вимог ст.75 КК України звільненню від відбування покарання з іспитовим строком в 1 (один) рік, якщо він протягом зазначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд приходить до висеновку, що процесуальні витрати, підтверджені прокурором, пов'язані з проведенням експертних досліджень, належить стягнути з обвинуваченого на користь держави, а саме:
- судова експертиза по дослідженню технічного стану автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 1372,96 грн. (згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/115-22/1077-ІТ від 18.02.2022);
- судова транспортно-трасологічна експертиза, вартістю 1372,96 грн. (згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/115-22/1080-ІТ від 02.05.2022);
- судова автотехнічна експертиза по дослідженню механізму та обставин ДТП, вартістю 1887,70 грн. (згідно акту №22-346 здачі приймання висновку експерта від 20.05.2022);
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченного не обирався.
На підставі викладенного, керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 468-470, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16.06.2022 року між ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_6 та прокурором Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від реального відбування призначенного покарання з іспитовим строком в 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76, та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 4633,62 гривні (чотири тисячі шістсот тридцять три гривні 62 коп.).
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1