"12" березня 2010 р. справа № 2а-511/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області
на постанову: Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у справі №2а-511/09 (категорія статобліку -2.19.6)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області
третя особа: Державне казначейство у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги
31.03.2009р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області , у якому з урахування уточнень позовних вимог / а.с. 10-13/, просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушеного права, визнати дії відповідача щодо неправильного нарахування щомісячної соціальної допомоги до пенсії позивачу за період з січня 2006р. по січень 2008р. неправомірними, та стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як особі що має статус «дитина війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008р. у сумі 4471,20 грн., та зобов'язати відповідача у подальшому, при нарахуванні пенсії, нараховувати позивачу, як особі що має статус «дитина війни», щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі №2а-511/09 до участі у розгляді даної адміністративної справи у якості третьої особи залучено Державне казначейство у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області. / а.с. 30/
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у справі №2а-511/09 позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною відмову відповідача відносно виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 681 гривень 40 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (суддя Гречаний В.А.)
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно змінити з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2006-2008рр. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечують сторони у справі, що позивач має статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни», у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, при цьому необхідно зазначити, що ці обставини не заперечувались відповідачем у справі.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст. 10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. ст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Аналіз норм ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст. ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) -покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають при визначенні розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому визначенні розміру виплат передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»громадянам, які мають статус дитини війни. При цьому прогалина полягає у відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону)
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 99 КАС України встановлено річний строк на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Позивач з даним позовом звернувся до суду першої інстанції 31.03.2009р., та просив суд поновити пропущений ним строк на звернення до суду за захистом порушених прав посилаючись на те, що про порушення свого права він дізнався з засобів масової інформації, а відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначав про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду за захистом порушеного права та наполягав на застосуванні негативних наслідків пропуску цього строку, які передбачені ст. 100 КАС України.
Оскільки позивачем під час розгляду даної адміністративної справи не було надано суду доказів наявності поважних причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволені клопотання про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р. і обґрунтовано розглядав заявлені позивачем позовні вимоги в межах заявлених позивачем позовних вимог та встановленого ст. 99 КАС України строку від дати звернення позивача до суду першої інстанції з позовом, тобто по виплатам позивачу, як особі що має статус «дитини війни», щомісячної державної соціальної допомоги, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008р..
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено у наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Таким чином, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»- визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним судом України рішення рішення від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними, тому під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2008р..
Виходячи з змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що порушене право позивача з урахуванням заявлених ним позовних вимог та встановленого ст. 99 КАС України строку на звернення до суду за захистом порушеного права підлягає захисту шляхом визнання дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. щомісячної державної соціальної допомоги, як особі що має статус «дитина війни», відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008р., в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум за ці періоди, а в решті заявлених позивачем вимог необхідно відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, і саме такий висновок було зроблено судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищезазначені висновки узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р. , в якому міститься роз'яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Але у резолютивній частині рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 681 грн. 40 коп., враховуючи, що визначення певної суми надбавки до пенсії, яка підлягає стягненню з органу Пенсійного фонду України на користь позивача не відноситься до компетенції адміністративного суду, а відповідно до норм чинного законодавства визначення суми надбавки до пенсії віднесено до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив по суті заявлених позовних вимог правильне рішення, але відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України це рішення необхідно змінити і викласти абзац 3 резолютивної частини постанови суду першої інстанції у даній справі в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з урахуванням раніше сплачених сум підвищення до пенсії за ці періоди», а в решті постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,201,205,207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у справі №2а-511/09 - змінити.
Абзац 3 резолютивної частини постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. у справі №2а-511/09 викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Новомосковському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з урахуванням раніше сплачених сум підвищення до пенсії за ці періоди».
В решті постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.08.2009р. у справі №2а-511/09- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: А. О. Коршун
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: І.Ю. Добродняк