Справа № 2а-3380/10/2570
13 липня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Сердюк Д.О.,
з участю представника позивача Ляшко Н.В.,
представника відповідача Шолудька Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» (далі - ТОВ «ТД «Браво») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області (далі - ДПІ у Ічнянському районі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000552300/0328 від 30.10.2006 року. Свої вимоги мотивують тим, що ТОВ «ТД «Браво» не порушувались вимоги п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому позивач вважає безпідставним зменшення йому в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні бюджетного відшкодування на 39196,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем до закінчення терміну на надання заперечень до акту перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та пояснив, що відповідно до вимог п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених Законом, календарний квартал. Оскільки ТОВ Торговий дім «Браво» не підпадає під дію п.п.7.8.2 даної статті, де зазначаються випадки, коли платник податків може вибрати податковим періодом квартал, та подає до органу державної податкової служби податкову звітність щомісяця, то відповідно попереднім податковим періодом в даному випадку є липень 2006 року. Протягом липня 2006 року позивачем було проведено розрахунки з постачальниками товарів (послуг) на суму податку на додану вартість 582 136 грн., а заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у звітному податковому періоді 621 332 грн. Інші розрахунки з постачальниками були проведені в інші звітні (податкові) періоди. Отже сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 4) згідно розрахунку повинна бути у межах суми, указаної в рядку 3 - 582136 грн. Таким чином, ТОВ «ТД «Браво» відповідно до вищезазначених норм законодавства безпідставно зависило суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 39196 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до п.4.4. Наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. Акт був отриманий і підписаний позивачем 26.10.2006 року, отже заперечення по акту мало бути подано до 30.10.2006 року включно, однак до органу державної податкової служби воно надійшло 31.10.2006 року, тобто з порушенням встановлених термінів. Таким чином, повідомлення - рішення № 0000552300/0/238 від 30.10.2006 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року, адміністративний позов ТОВ «ТД «Браво» задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2010 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
ДПІ у Ічнянському районі була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Браво» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період липень - серпень місяці 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 23/51-30148661 від 26.10.2006 року, в якому зафіксовано, що перевіркою частково підтверджено заявлену ТОВ «ТД «Браво» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 582136 грн. В порушення п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ТД «Браво» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 39196 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000552300/0328 від 30.10.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість на 39196,00 грн.
Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи з аналізу наведених норм, та суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), суд приходить до висновку, що проведення позивачем у липні 2006 року розрахунків за господарськими операціями здійсненими в червні 2006 року не може обмежувати його права на отримання бюджетного відшкодування, за підтвердження суми податку, фактично сплаченого у попередньому податковому періоді.
Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В судовому засіданні та попередніми судовими рішеннями встановлено, що у липні 2006 року, тобто періоді, який передує серпню 2006 року, за який подана декларація, позивачем було сплачено кредиторську заборгованість за червень 2006 року у сумі 36963,85 грн., що за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право на бюджетне відшкодування у наступному звітному періоді, тобто у серпні 2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Однак сума бюджетного відшкодування, яка зазначена у заяві ТОВ «ТД «Браво», зменшена спірним податковим повідомленням-рішенням складає 39196,00 грн., а тому позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 2232,15 грн., оскільки доказів, які б надавали право на відшкодування вказаної суми суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Браво» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000552300/0328 від 30.10.2006 року в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 36963,85 грн. підлягає задоволенню, оскільки є законним та обґрунтованим. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Браво" до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області № 0000552300/0328 від 30.10.2006 року - визнати протиправним та скасувати в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 36963,85 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то з дня отримання нею копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 19 липня 2010 р.
Суддя: Сорочко Є.О.