Номер провадження 22-ц/821/595/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/908/21 Категорія: 304090000 Черненко В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
15 червня 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2022 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 23 лютого 2018 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 серпня 2021 року відповідач має заборгованість в сумі - 20585,10 грн., що складається з 17081,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 17081,27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3503,83 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 20585,10 грн.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач не дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, відповідно до розрахунків заборгованості, починаючи з 24 лютого 2018 року по 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримав коштів в загальному розмірі 43239 гривень 66 копійок, а починаючи з 15 березня 2018 року по 29 січня 2021 року ОСОБА_1 здійснив погашення фактично отриманих коштів в загальному розмірі 50048 гривень 10 копійок.
Тому суд першої інстанції, враховуючи найбільший кредитний ліміт 19000,00 гривень, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , яка ним не підписана, дійшов висновку, що вимога банку до останнього про стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу та просило рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що відповідач особистим підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, пам'яткою клієнта та тарифами складає між нею та Банком договір банківського обслуговування.
Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визнаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Крім того, відповідачем у той же день також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому ОСОБА_1 особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
Вважає, що відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, після отримання якої відповідач за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, розраховувався в торгівельній мережі, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.
Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору.
Вважає, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а тому зобов'язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними.
На думку апелянта відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Крім того, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.
Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні прострочених відсотків, порушив норми матеріального права та безпідставно звільнив відповідача від частини обов'язків за договором з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач її підписанням відповідно до ст. 634 ЦК України в повному об'ємі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua, і які разом з пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійної роздруківки. Погодився зі збільшеним строком позовної давності, вказаних в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умовах та правилах вносяться банком щомісячно та в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє про зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами шляхів зв'язку. Продовження користування умовами та правилами після дати публікації на сайті змінених Умов та правил є підтвердженням його згоди і повного безумовного прийняття змін редакції Умов та Правил. Клієнт зобов'язується самостійно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с. 13).
Як доказ банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником (а.с. 16). Відповідно до вказаного витягу з Тарифів Банк пропонує кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку саме схему кредитування обрано відповідачем, з наданих документів встановити неможливо.
Також, на підтвердження своїх позовних вимог банком надано паспорт споживчого кредиту, який хоч і підписаний позичальником 23 лютого 2018 року, однак містить дві схеми кредитування «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», а тому неможливо встановити який саме тип кредитування обрано ОСОБА_1 та з якими умовами він погодився, підписуючи указаний паспорт споживчого кредиту (а.с. 14-15).
Крім того, як зазначив місцевий суд в оскаржуваному рішенні, указана в даному документі інформація за підписом ОСОБА_1 від 23 лютого 2018 року на день звернення до суду 07 вересня 2021 року не є актуальною, оскільки в самому документі вказано - ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 10 березня 2018 року.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 17 серпня 2021 року відповідач має заборгованість у сумі 20585,10 гривень, з яких: 17081,27 гривень - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 гривень заборгованість за поточним тілом кредиту; 17081,27 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 3503,83 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 гривень - нараховано комісії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив суд стягнути заборгованість за тілом кредиту та за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 лютого 2018 року, посилався на паспорт споживчого кредиту та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без уточнення обраного виду карти), а також на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 23 лютого 2018 року.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №342/180/17.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення прострочених відсотків.
Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі щодо того, що крім анкети-заяви відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, є безпідставним, оскільки зі змісту паспорту споживчого кредиту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Тобто, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Інформація в паспорті споживчого кредиту була актуальна до 10 березня 2018 року.
Що стосується посилань апелянта в своїй апеляційній скарзі про те, що судом не було застосовано положення ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки такі вимоги Банком не заявлялися в суді першої інстанції, а тому не можуть бути предметом розгляду в апеляційному порядку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 23 лютого 2018 року, крім анкетних даних ОСОБА_1 не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем.
До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» та паспорт споживчого кредиту не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом.
За таких міркувань, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, оскільки умовами анкети-заяви виконання такого виду зобов'язання відповідачем не передбачено.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Оскільки, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає що з боржника необхідно стягнути на користь Банку фактично отриману суму кредитних коштів.
Колегія суддів вважає, що Банком доведено використання позичальником кредитних коштів та невиконання обов'язку щодо їх повернення кредитору, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
Крім того, відповідачем не надано до суду заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Суд першої інстанції вище вказані обставини не врахував та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 17081,27 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку зі зміною рішення суду відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд змінює і розподіл судових витрат, що підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено на 83 % (17081,27 грн. * 100 % / 20585,10 грн.) із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1884,10 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2826,15 грн, а всього 4710,25 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2022 року змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17081,27 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 4710,25 гривень.
В решті рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді