15 червня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 694/1890/21
Провадження № 22-ц/821/694/22
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Захарченко А.Д.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3
третя особа: Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі, Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аніксєєнко Євгенії Олександрівни на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Сакун Д.І. в приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 28 січня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі, Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої особи, -
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що в період з 22.08.2009 року по 29.04.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.04.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний.
Відповідно до виконавчого листа по справі № 2-307/10 виданого 16.06.2010 року Звенигородським районним судом Черкаської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.05.2010 року і до її повноліття.
07 липня 2010 року постановою державного виконавця відділу ДВС Ульяновського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.05.2010 року і до її повноліття.
На сьогодні виконавче провадження перебуває на виконанні Савранського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та заборгованість за виконавчим листом, виданим 16.06.2020 року Звенигородським районним судом Черкаської області станом на 01.08.2021 року становить 63089, 65 грн.
20 грудня 2019 року, вказує ОСОБА_1 , він зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . Від цього шлюбу народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Савранського районного суду Одеської області від 16.07.2021 року по справі № 512/441/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 щомісячно, починаючи з 08.07.2021 року аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім цього, зазначає позивач, на його утриманні перебуває матір - ОСОБА_8 , яка є інвалідом і на користь якої рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 року стягнуто щомісячно кошти в сумі 3000 грн., починаючи з 01.05.2021 року до зміни матеріального та сімейного стану сторін.
Позивач вказує, що його сімейний стан змінився, на даний час на його утриманні, окрім дочки ОСОБА_5 , перебуває син ОСОБА_7 , та його матір ОСОБА_8 , яка є інвалідом. Його середній заробіток за січень-червень 2021 року становив 10227,68 грн., при цьому утримання на користь ОСОБА_3 (1/4 частина заробітку), ОСОБА_6 (1/4 частина заробітку), ОСОБА_8 (3000 грн.), що становить в сукупності приблизно 8113 грн., що лишає позивача можливості забезпечувати свої навіть мінімальні життєві потреби (оплата житлових послуг, харчування, тощо).
В зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до суду і просив постановити судове рішення, яким зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 з 1/4 частини до 1/8 частини зі всіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що зменшення аліментів призведе до порушення прав дитини від першого шлюбу порівняно з другою дитиною. Позивачем не ставиться питання про зменшення розміру аліментів на обох дітей, крім того, за висновками суду, обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні ст. 192 СК України, суд не визнає істотними та достатніми для зменшення визначених за рішенням суду аліментів, розмір яких на переконання суду не є завищеним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 07 квітня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Анікєєнко Є.О., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодного обґрунтування щодо підстав відмови в задоволенні позову.
Вказує, що відповідно до довідки від 25.01.2022 року сукупний дохід позивача за грудень 2021 року становить 12132,21 грн. При цьому утримання аліментів було здійснено на підставі виконавчого листа по справі № 2-307/10 виданого 16.06.2010 року Звенигородським районним судом та судового наказу Савранського районного суду Одеської області від 16.07.2021 року, тобто на двох дітей, також виплата аліментів матері ОСОБА_9 здійснювалась добровільно, та із січня 2021 року не може здійснюватися внаслідок того, що сума до виплати становила 2954,21 грн., тобто менше навіть чим сума аліментів та становить 24% від загальної суми отримуваної позивачем заробітної плати.
Суд першої інстанції, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, не надав належної уваги тому, що дохід в розмірі 2954,21 грн., який залишається позивачу для існування не може задовольнити навіть самі прості вимоги для існування, що є доказом зміни не тільки сімейного, а й матеріального стану, а тому є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
В період з 22.08.2009 року по 29.04.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого народилась донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.04.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний.
Відповідно до виконавчого листа по справі № 2-307/10 виданого 16.06.2010 року Звенигородським районним судом Черкаської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.05.2010 року і до її повноліття.
07 липня 2010 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Жученко І.В. було відкрито виконавче провадження № 20120184 по стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.05.2010 року і до її повноліття.
Виконавче провадження перебуває на виконанні Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та заборгованість за виконавчим листом № 2-307/10 виданого 16.06.2020 року Звенигородським районним судом Черкаської області станом на 01.08.2021 року становить 63089, 65 грн.
20 грудня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . Від цього шлюбу народився син - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Савранського районного суду Одеської області від 16.07.2021 року по справі № 512/441/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 щомісячно, починаючи з 08.07.2021 року аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На утриманні ОСОБА_1 перебуває його матір ОСОБА_8 , яка є інвалідом і на користь якої рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 року по справі № 402/301/21 стягнуто щомісячно кошти в сумі 3000 грн., починаючи з 01.05.2021 року до зміни матеріального чи сімейного стану сторін.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Аніксєєнко Є.О. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення дітей.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, його сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
В такому разі позивач, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, має довести наявність таких обставин.
З наявних матеріалів справи вбачається, що після стягнення аліментів на дочку ОСОБА_5 згідно рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.04.2011 року, з позивача також було стягнуто аліменти на підставі судового наказу Савранського районного суду Одеської області від 16.07.2021 року на сина ОСОБА_7 в аналогічному розмірі.
Вказаний судовий наказ набрав законної сили, позивачем не оскаржений, доказів його виконання на адресу суду не надано.
Питання про зменшення розміру аліментів на іншу дитину позивачем не ставиться.
Згідно висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.
В цьому контексті зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Проте, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів позивач, крім зміни свого сімейного стану посилається також на те, що погіршилося його матеріальне становище.
Зокрема, рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021р. по справі № 402/301/21 з позивача стягнуто щомісячні кошти на утримання матері ОСОБА_8 в сумі 3000 грн. Вказане рішення набрало законної сили, ОСОБА_1 не оскаржено, виконується ним у добровільному порядку.
Як вбачається з вищевказаного рішення позивач проти стягнення коштів на утримання матері не заперечував, не вказував на свій скрутний матеріальний стан та наявність в нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки вважав свої доходи достатніми з урахуванням наявних в нього аліментних зобов'язань.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої -другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як заначено у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Позивач зазначає, що зміни у його сімейному та матеріальному стані пов'язані з тим, що на його утриманні на даний час перебувають двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сукупний розмір аліментів, які він сплачує на утримання дітей складає 50% його заробітку.
Крім того, на його утриманні також перебуває мати ОСОБА_8 , на яку згідно рішення суду він сплачує аліменти в твердій грошовій сумі.
Сукупний розмір аліментів, що стягуються із позивача на утримання обох дітей у примусовому порядку, не може перевищувати розміру відрахувань, встановлених ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Більш того, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків (ч. 3 вказаної статті Закону).
Позивачем не доведено, що внаслідок змінених обставин він не в змозі сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі, визначеному судовим рішенням. Загальний розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання двох дітей, не перевищує 70% його заробітку, що відповідає загальним принципам регулювання сімейних відносин - справедливості, добросовісності та розумності.
Враховуючи, що зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу призведе до порушення її прав порівняно з другою дитиною, а також те, що позивачем не ставиться питання про зменшення розміру аліментів на обох дітей, а ті обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні ст. 192 СК України, не є істотними та достатніми для зменшення визначених за рішенням суду аліментів, розмір яких не є завищеним, суд прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових передумов для задоволення позову.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини даної справи, дав належну оцінку зібраним доказам в їх сукупності, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Аніксєєнко Євгенією Олександрівною - залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі, Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої особи - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко