16 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/23476/21
Провадження № 22-ц/4815/753/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2022 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.С., та присяжних Терешко Ю.М., Єрейська В.Л., повний текст якого складено 17 березня 2022 року у справі № 569/23476/21,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить оголосити його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне, померлим.
Заяву мотивує тим, що у 2000 року син виїхав за кордон на заробітки, у жовтні 2007 року з ним зв'язок з ним перервався. У листопаді 2016 року померла його дружина ОСОБА_3 , він почав розшукувати сина, щоб той попрощався з матір'ю, однак ніякої інформації про сина та його місце перебування не знайшов. З метою призначення йому субсидії він звернувся в органи соціального забезпечення для призначення йому субсидії, однак це виявилося неможливим, оскільки в квартирі продовжує бути зареєстрованим син, як повнолітня, працездатна особа з невизначеним доходом, що перешкоджає отриманню житлової субсидії. Дана обставина зачіпає його майнові інтереси та змушує вживати заходи для зняття його з реєстрації, а також утруднює розпорядження майном.
З 2006 року протягом більше 15 років, про сина немає ніяких відомостей, відсутні контакти, будь яка інформація про нього. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права розпорядження та користування майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред"явивши водночас вимогу про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Просить суд про задоволення позовних вимог.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2022 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою відмовлено.
Відмовляючи у заяві ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне померлим.
Водночас суд першої інстанції вказав, що сам по собі факт не проживання особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявник посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву повністю.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рівне є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В провадженні слідчого відділення Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021181010001840 від 16.09.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, щодо безвісного зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 28.10.2021 року ОСОБА_2 перебуває у розшуку, як безвісно зникла особа. В період з жовтня 2007 року по теперішній час громадянин ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, у місцях позбавлення волі не перебував. Проведеними оперативно-розшуковими заходами та слідчими діями встановити точне місце знаходження ОСОБА_2 на даний час не вдалося. Станом на 25.01.2022 року розшук є активним.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У матеріалах справи відсутні докази на встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою, лише констатувала факт відсутності спілкування з ОСОБА_2 , відомостей про місце його перебування, при тому, що зазначала про виїзд сина у середині 2000 року за кордон на заробітки.
Відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом шести років у місці його постійного проживання, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на заявника.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2022 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 16 червня 2022 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.