Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1152/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
06 червня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області 08 квітня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком на 60 діб, тобто до 11 год. 20 хв. 06 червня 2022 року включно,
Слідчий звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.04.2022 близько 09 години ОСОБА_7 , попередньо взявши із собою ручну гранату Ф-1, прийшов до місця проживання своєї колишньої дружини - ОСОБА_9 , що проживає по АДРЕСА_1 де перебував до моменту приїзду працівників поліції, виклик яких було здійснено ОСОБА_9 .
По даному факту внесено відомості до СРДР за № 12022060530000242 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
В клопотанні зазначено, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області 08 квітня 2022 року клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 11 год. 20 хв. 07 квітня 2022 року.
Визначено строк дії даної ухвали - до 11 год. 20 хв. 06 червня 2022 року включно.
Одночасно визначено розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, визначених КПК України, у межах 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена в будь-який момент як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У разі внесення застави, ОСОБА_7 з-під варти звільнити та вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави, і зобов'язано його протягом двох місяців прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено до 06.06.2022 року включно.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя своє рішення обґрунтував тим, що підозрюваний під загрозою покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винним, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні або вчинити нові злочини та на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід, як взяття під варту, зможе дієво запобігти ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Посилається на те, що ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
В ухвалі слідчого судді присутнє істотне порушення норм КПК України та норм Європейського суду з прав людини у зв'язку з необґрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Вважає, що ризики наведені в клопотанні слідчого, належним чином органом досудового розслідування не доведені, а є лише його певними припущеннями. В клопотанні слідчого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до клопотання матеріалах жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Вказує, що підозрюваний раніше злочинів не вчиняв, до кримінальної відповідальності не притягався, та не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає, щиро кається, його винність ґрунтується слідством виключно на його показах, слідчим та прокурором не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та вважає обраний до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою невмотивовано суворим та цілком можливим було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, не порушуючи норми КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінальної провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинена підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності в обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконати неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення О'Наrа United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(c) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту (О'Наrа v. United Kingdom 16 October 2001, §36).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що підтверджується долученими до клопотання доказами
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_7 , і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи ретельно перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за яким передбачено позбавлення волі на строк від 3 до7 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного, є підстави вважати, що ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності та під тяжкістю покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 не працює, відповідно, джерел доходу не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, а тому існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що до ОСОБА_7 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтом не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу підозрюваного, характером злочину у якому він підозрюється додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за підозрюваним правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим.
Слідчий суддя повно, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. Дослідивши та оцінивши усі обставини вказаного кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області 08 квітня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком на 60 діб, тобто до 11 год. 20 хв. 06 червня 2022 року включно залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: