Справа № 162/184/22 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С.
Провадження № 22-ц/802/633/22 Категорія: 109 Доповідач: Бовчалюк З. А.
15 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення батьківства за померлою особою, за апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах представником ОСОБА_3 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою до ОСОБА_2 про встановлення батьківства за померлою особою.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 12.04.2022 заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки, на думку суду, вона не відповідала вимогам статей 175, 177 ЦПК України, надано заявнику строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.
На виконання вимог ухвали 22.04.2022 надійшли письмові пояснення, у яких представник заявника ОСОБА_3 просив відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства померлої особи, з метою недопущення надмірного формалізму та позбавлення заявника права на доступ до суду.
Вказував, що вимога суду про усунення недоліків щодо надання заявником доказів щодо його звернення до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину є необґрунтованою та суперечить вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду (надмірний формалізм).
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства за померлою особою визнано не поданою та разом з приєднаними до неї матеріалами - повернуто особі, яка її подала.
Роз'яснено заявнику та його представнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а цивільну справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 15 червня 2022 року тобто, дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Повертаючи заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду від 12 квітня 2022 року про залишення заяви без руху, що є підставою для визнання її неподаною та повернення заявнику.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки такі зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.175,177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.318 ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 185 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Таким чином, заява має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, які передбачені положеннями ЦПК України.
Згідно з положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.318 ЦПК України.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. (ч. 2 ст. 175 ЦПК України)
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України визначено вимоги до змісту позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно зі ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, суддя протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. (ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення родинних відносин з померлою особою ( а.с. 1-3). До заяви було додано копію паспорта заявника, свідоцтво про народження заявника, витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 СК України, архівну довідку про склад сім'ї в погосподарській книзі за період 1967-1970 роки, свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , копію будинкової книги, копію довідки МСЕК ОСОБА_1 .
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 12 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що подана з порушенням вимог ст. ст.175, 177 ЦПК України. Залишаючи заяву без руху, суд мотивував тим, що заява не містить виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів що підтверджують вказані обставини, зокрема не подано доказів звернення заявника до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину та відмова нотаріуса у видачі такого свідоцтва.
На виконання вимог даної ухвали суду від представника заявника ОСОБА_3 надіслано пояснення на ухвалу суду від 12 квітня 2022 року ( а.с. 23-24). Представниця вказувала, що вимога суду про усунення недоліків щодо надання заявником доказів, щодо його звернення до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину - є необґрунтованою та суперечить вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду (надмірний формалізм).
Підставою для повернення заяви слугувало те, що заявником не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 12 квітня 2022 року.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Питання щодо якості такого викладу (підставність, чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутності порушення прав заявника судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі чи вирішення питання про прийняття заяви.
У випадку встановлення судом невідповідності зазначених у позовній заяві (заяві, скарзі) обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточності формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеності підстав позову за кожною вимогою, то це не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову (заяви) по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Крім того, суд першої інстанції під час розгляду не позбавлений права з'ясувати усі необхідні обставини у справі, в тому числі щодо поданих чи не поданих тих чи інших доказів.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на доступ до суду.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
У поданій заяві, заявник на власний розсуд виклали обставини справи, якими він обґрунтовує вимоги заяви, зазначивши докази на їх підтвердження.
Окрім того, в заяві ОСОБА_1 вказав, що встановлення факту батьківства йому необхідно для реалізації спадкових прав , як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_5 .. Відтак , без встановлення вказаного факту заявник позбавлений можливості надати докази, про які суд першої інстанції вказав у своїй ухвалі та за неподання яких повернув заяву ОСОБА_1 ..
Таким чином суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, констатуючи про невиконання заявником вимог ухвали про залишення його заяви без руху.
Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про прийняття заяви до розгляду).
Керуючись ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах представником ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення батьківства за померлою особою - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді: