СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23795/21
пр. № 2/759/1283/22
16 червня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря Марус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 21.10.2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яким просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 19.10.1999 року належить квартира АДРЕСА_1 . В спірній квартирі крім неї та інших осіб зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 , що з 12.07.2017 року не проживає у спірній квартирі, який відповідно до законодавства України добровільно не знявся з реєстраційного обліку з квартири та не зареєстрував своє нове місце перебування, чим порушує право власності позивача, перешкоджає їй володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує та просить розгляд справи провести за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності виданого 19.10.1999 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМР ( КМДА) ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Згідно відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Як вбачається з довідки виданої 20.09.2021 року ЖБК «Жовтень-2» відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте з 12.07.2017 року не проживає у спірній квартирі (а.с. 6).
Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому із змісту частини першої ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача немає встановлених законом підстав користуватися житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Приймаючи до уваги те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику, в повній мірі розпоряджатися своїм майном, користуватися квартирою, суд вважає за можливе захистити його права, усунувши перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю.
З викладеного, керуючись ст. 150 ЖК УРСР, ст.ст.383, 391, 402 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. П'ятничук