Справа № 2а-3449/10/1770
20 липня 2010 року 11год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Прихода Олександра Володимирівна,
відповідача: представник Мельниченко Олена Андріївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерного товариства відкритого типу "Рівневтормет"
до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції
про скасування постанови , -
Позивач -акціонерне товариство відкритого типу "Рівневтормет" - звернувся з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції щодо скасування Постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. від 27.10. 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Представник позивача, повністю підтримавши в судовому засіданні заявлені позовні вимоги, просив скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 27.10. 2009 року, позаяк вважає, що вказаний акт порушує охоронюване законодавством право власності на майно та винесений без дотримання вимог статей 50, 52 Закону України "Про виконавче провадження". У ході судового засідання представник позивача подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду у зв'язку з поважністю його пропуску.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в запереченні на позов № 8/6416/10 від 14.07. 2010 року. Разом з тим, відповідач наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що 27.10. 2009 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 813 виданого 19.05. 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Костринкіним В.І. було винесено постанову серія ВП № 15523626 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Примірник даної постанови направлено 29.10. 2009 року боржнику.
Дані обставини визнаються сторонами та стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії ВП № 15523626 від 27.10. 2009 року (а.с. 5) та копією журналу вихідної кореспонденції відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції за 29 жовтня 2009 року (а.с. 19).
Також судом встановлено, що 17.10. 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Радівське" було укладено кредитний договір № 102.
На забезпечення виконання вищезазначеного договору 18.10. 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та акціонерним товариством відкритого типу "Рівневтормет" було укладено договір застави майна. Даним договором визначено предмет застави, до якого входять:
- брухт сталевий негабаритний великоваговий, вид № 500 (ДСТУ 4121-2002);
- брухт сталевий легковаговий, вид № 501 (ДСТУ 4121-2002).
19 травня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Костринкіним В.І., з метою стягнення вищезазначеного предмету застави, було видано виконавчий напис.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку. Органи державної виконавчої служби мають повноваження відносно примусового виконання лише тих рішень, які прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Стаття 3 цього Закону містить перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, який є вичерпним, і до нього, згідно з пунктом 4, включено виконавчий напис нотаріуса.
Частиною 2 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Згідно з ч. 8 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.
Аналізуючи дані норми закону, суд приходить до висновку, що звернення стягнення та накладення арешту на майно заставодавця на підставі виконавчого напису нотаріуса можливе лише в межах предмету застави.
Разом з тим, постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, виданого 19.05. 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Костринкіним В.І., було накладено арешт на все майно, що належить акціонерному товариству відкритого типу "Рівневтормет", тобто на майно, яке не значиться у предметі застави відповідно до договору застави від 18.10. 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та акціонерним товариством відкритого типу "Рівневтормет".
Таким чином, враховуючи наведене вище, дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А.. щодо накладення арешту на все майно, що належить акціонерному товариству відкритого типу "Рівневтормет" слід визнати незаконними, а постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. від 27.10. 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - визнати протиправною та скасувати.
Разом з тим суду слід зазначити, що відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
У ході судового засідання судом встановлено, що позивачем листом від 28.05. 2010 року № 313-06 було подано скаргу до начальника відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції в порядку ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" на постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. від 27.10. 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідь на вищезазначену скаргу, як зазначалося представником відповідача та не заперечувалося представником позивача, було отримано позивачем 18.06. 2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з 18.06. 2010 року, а саме з дня коли позивач дізнався про рішення начальника відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції за результатами розгляду його скарги на постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельниченко О.А. від 27.10. 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Враховуючи початок обчислення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено день закінчення строку звернення до адміністративного суду, а саме 29.06. 2010 року.
Оскільки позивачем було подано позовну заяву до адміністративного суду лише 08.07. 2010 року, то строк звернення до адміністративного суду ним було пропущено.
Твердження представника позивача про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду у зв'язку з тим, що позивачем не отримано відповідь від начальника відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на лист від 04.06. 2010 року № 326-06 (а.с. 40) не береться судом до уваги, оскільки, Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено такого виду досудового порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що представник відповідача наполягає на пропущенні строку звернення до адміністративного суду, то у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем не надано суду доказів документального підтвердження судових витрат, то судові витрати з позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову акціонерного товариства відкритого типу "Рівневтормет" до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про скасування постанови відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 21.07.10р.