Справа № 752/13939/21
Провадження № 2/752/7382/21
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 грудня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
04 червня 2021 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 8510,74 грн, мотивуючи вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»(далі - ТОВ «Перший український експертний центр»), є виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою та споживачем житлово-комунальних послуг.
Відповідачем періодично сплачувалась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, проте не в повному обсязі.
Саном на 31 травня 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 7240,27 грн за період з 01.05.2018 року до 31.05.2021 року. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання до сплати підлягають інфляційні втрати в сумі 882,59 грн та 387,88 грн 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, які позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач поніс судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.
На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 1 липня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відзиву, заяву або інших клопотань від відповідача не надходило.
У судовому засіданні 16.12.2021 сторони відсутні. Про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином. Відповідача повідомлено у тому числі шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол №28 від 04.07.2014) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр», в свою чергу ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло даний житловий будинок на подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.02.2015 року (а.с. 11-12, 17-19).
Відповідач ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 06.04.2015, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно від 26.01.2021 (а.с. 197).
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться (а.с. 205).
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст.26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
У будинку, зокрема і в квартирі, за вказаною адресою, позивачем безперебійно надавались житлово-комунальні послуги. На підтвердження цього, ТОВ «Перший український експертний центр» надало копії Актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії Договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01.10.2012 року та Договору № 47 від 01.10.12 про комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів (а.с. 29-35, 36-131, 132-135, 136-196).
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Крім того, відповідно до статей 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і придомової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Обов'язок на власників жилого приміщення по несенню витрат на утримання будинку і при будинкової території, сплаті комунальних послуг покладений також нормами ст. 322 ЦК України та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Позивач посилається на те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, проте відповідач належним чином не виконує зобов'язання по оплаті таких послуг, що призвело до виникнення заборгованості.
Судом було встановлено, що ТОВ «Перший український експертний центр» належним чином виконувало свої зобов'язання шляхом надання житлово-комунальних послуг.
Відповідач ОСОБА_1 у свою чергу порушив свої зобов'язання і згідно з розрахунком ТОВ «Перший український експертний центр» станом на 31.05.2021 по особовому рахунку № НОМЕР_1 існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 7240,27 грн. за період з 1 травня 2018 року по 31 травня 2021 року (а.с. 8-9).
Оцінивши наданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 882 гривень 59 копійок та три проценти річних у розмірі 387 гривень 88 копійок. Позивачем наданий суду розрахунок заборгованості відповідача, який відповідає вимогам закону (а.с. 10).
Відповідачем вказані розрахунки жодними доказами не спростовані та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.
Оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2270,00грн.
Керуючись Житлового кодексу України, статтями 319, 322, 509, 526, 625 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 10, 12, 19, 81, 133-137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації не відоме, РНОКПП не відомо) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, Саперне поле, 14/55, офіс 1004, ІВАN НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк» по м. Києву та Київській області, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36844047, ІПН 368440426550) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7240,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 882,59 грн., 3% річних у розмірі 387,88 грн, судові витрати у розмірі 2270,00 грн, що разом складає належну до стягнення суму 10780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 74 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк