Справа № 752/8667/21
Провадження № 2/752/2257/22
іменем України
22 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна про встановлення додаткового строку, достатнього для заяви для прийняття спадщини,-
у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовом до Київської міської ради, третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна про встановлення додаткового строку, достатнього для заяви для прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь, ОСОБА_2 , про що Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №7526 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.2020 року.
Померлий на момент смерті проживав разом з ним та його мамою за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2017 року.
Зазначив, що померлий приходиться йому дідусем по лінії його матері - ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_2 , про що 05.10.1964 року Бюро запису актів громадянського стану в книзі записів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №2003 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 05.10.1964 року.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого відділом ЗАГС Московського РИК серії НОМЕР_3 від 20.09.1986 року, укладено шлюб між його матір'ю ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_7 . Після укладення шлюбу мати отримала прізвище - ОСОБА_8 .
За час спільного проживання з дідусем вони розподіляли кошти, зароблені ним, мамою та отриману дідусем пенсію для ведення спільного господарства, їх пов'язував спільний побут, умови якого постійно покращувались.
Зокрема, з метою поліпшення житлових умов, ними було виконано ряд поточних ремонтних робіт, у квартирі АДРЕСА_1 , в якій вони проживали.
12.07.2008 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Зайомою Т.Р. посвідчено заповіт №5-3663 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Станашівка, Іванківського району Київської області, РНОКПП: НОМЕР_4 , на мою користь. За вказаним заповітом ОСОБА_2 заповів мені належну йому на праві особистої приватної власності житлову квартиру номер АДРЕСА_3 . Житлова квартира належить заповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12.07.2000 року, виданого згідно з розпорядженням №1009-П від 12.07.2000 року. Право власності зареєстроване Київським міським БТІ та записане у реєстрову книгу за №7901 від 19.07.2000 року.
Крім того, 12.07.2008 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Зайомою Т.Р. видано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №15459005 від 12.07.2008 року. Реєстрація заповіту у спадковому реєстрі: 45077882.
Відповідно до документів з технічної інвентаризації, житлова квартира загальною площею 23,0 м2, з яких житлова площа - 12,6 м2, розташована на 7-му поверсі, 9-ти поверхового будинку та складається з 1-ї житлової кімнати, коридору, кухні, ванної кімнати та обладнана балконом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку із загостренням хвороби (хронічна ішемічна хвороба серця) ОСОБА_2 помер, про що Київським міським клінічним бюро судово-медичних експертиз видано довідку форми 106/0 №010-1765 від 05.05.2020 року.
Крім того, 24.12.2020 року ним отримано довідку від Голосіївського управління національної поліції у місті Києві, де зазначено що Поліцією встановлено, що 03.05.2020 року, приблизно о 08 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без ознак насильницької смерті.
Організацією поховання займався він разом із своєю матір'ю - ОСОБА_3 .
Вказав, що після смерті дідуся він переживав сильні душевні хвилювання, постійно ходив у короткострокові відпустки, як без збереження заробітної плати, так і за рахунок використання основної відпустки, оскільки не міг належним чином виконувати свої посадові обов'язки.
12.10.2020 року він разом з цивільною дружиною та друзями сім'ї поїхали на відпочинок у с.Царичанка що на Дніпропетровщині. Під час перебування у с. Царичанці стан його здоров'я почав різко погіршуватись, час від часу в мене відбувались приступи гострого болю в області заднього проходу, що супроводжувалось підвищенням температури тіла. До лікарів раніше за лікуванням він не звертався, що призвело до кризи хвороби.
14.10.2020 рокустан його здоров'ярізко погіршився, в нього стався приступ - загострення хвороби, після якого він буввимушений звернутись за медичною допомогою до лікарів. Після чого, 14.10.2020 року його було госпіталізовано до Царичанської центральної лікарні, де 15.10.2020 року напідставі обстежень зроблений висновок щодо захворювання - ознаки острого гнойного парапроктита, хронічний оморектальний свищ. Рекомендовано уникати переохолоджень, тривалого перебування на стулі та зробити оперативне лікування у плановому порядку. На амбулаторному лікуванні перебував з 15.10.2020р.по 01.12.2020 року.
Після приїзду після лікування до м. Києва 15.12.2020 року ним з метою прийняття спадщини після смерті дідуся ОСОБА_2 , було подано заяву, до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 11, про дачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке належало померлому та зазначено у заповіті.
15.12.2020 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М., розглянувши його заяву та вивчивши матеріали спадкової справи №1445/2020, прийнято постанову № 9120/02-14 про відмову у вчинені нотаріальної дії. Вказаною постановою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з тим, що він за ЦК України пропустив передбачений законодавством шестимісячний строкдля прийняття спадщини. Додатково роз'яснено та рекомендовано звернутися до суду з вимогою щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та надати нотаріусу відповідне рішення.
Крім того, 15.12.2020 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори видано витяг № 62902284 про реєстрацію спадкової справи номер спадковому реєстрі: 66943813, номер у нотаріуса: 1445/2020.
Вважав, що оскільки спільно проживав з дідусем ОСОБА_2 з 2017 року, є таким, що автоматично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав з ним разом в одній квартирі, однією сім'єю, та здійснював фізичний, психологічний та соціальний нагляд за дідусем.
До того ж, беручи до уваги раптове загострення хвороби та погіршення стану його здоров'я, що мав тривалий характер, що продовжувався тривалий час, більше року, та рецидивом в проміжку жовтень - грудень 2020 року, він позбавлений можливості в строк, визначений ЦК України, звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину до спадкового майна спадкодавці, тому просив суд встановити та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті дідуся - ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 2 (два) місяці.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 12.04.2021року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження у цивільній справі з призначенням підготовчого судового засідання на 11.10.2021 року (а.с. 27-28).
11.10.2021 року справа не розглядалась, розгляд призначено на 09.02.2022 року (а.с. 40).
09.02.2022 року справа не розглядалась, розгляд призначено на 22.02.2022 року (а.с. 40).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив провести розгляд справи на підставі поданих стороною доказів та прийняти рішення згідно чинного законодавства України (а.с. 32-34).
Третя особа пояснення на позовну заяву не подала.
Сторони в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа, яка в установленому порядку повідомлялась про дату, час та місце проведення засідання, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 8).
20.09.1986 року Між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що відділом ЗАГС Московського РИК було видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_3 (а.с. 10).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 9).
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12.07.2000 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , що було зареєстровано БТІ та внесено запис до реєстрової книги за № 7901 (а.с. 18-20).
Судом встановлено, що 12.07.2008 року дідусем позивача ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Зайомою Т.Р. за реєстровим № 5-3663, яким останній заповів своєму онуку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть останнього, серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Згідно даних зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_2 15.12.2020 року Першою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 1445/2020 (а.с. 22).
Постановою від 15.12.2020 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дію, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , так як ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с. 21).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї..
А як зазначено в ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до положень ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно положень ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що за своє життя, спадкодавець - ОСОБА_2 , скористався своїм право на розпорядження належними йому правами та обов'язками, склавши нотаріально посвідчений заповіт від 20.07.2008 року зареєстрований у реєстрі за № 5-3663, на ім'я ОСОБА_1 , який є позивачем.
Факт складання заповіту ОСОБА_2 із розпорядженням на ім'я ОСОБА_1 , належних їй майнових прав та обов'язків, був відомий позивачу на час смерті спадкодавця, що підтверджено позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до положень ч. 2ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Як встановлено судом, підставою для звернення із позовом, є не реалізація ОСОБА_1 у передбачений строк та спосіб чинним законодавством, свого права на прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звернення позивача до нотаріальної контори із пропуском передбаченого 6-ти місячного строку із заявою про прийняття спадщини, а саме через 7 місяців з часу смерті спадкодавця та отримання, останнім, від нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину від 15.12.2020 року (а.с. 21).
Вирішуючи спір, виходячи із аналізу вищезазначених норм закону необхідним є встановлення наявних у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, тобто таких, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Причинами пропуску прийняття спадщини позивач зазначає факт спільного проживання із померлим та раптове загострення хвороби та погіршення стану здоров'я.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 року у справі № 6-85цс12 вказано, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
У постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-1215цс16 викладено правову позицію, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 756/2764/15-ц (провадження № 61-29705св18) вказано, що «відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, судом враховується, що згідно до ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою місця проживання та реєстрації позивача у справі, про що позивачем було також вказано при зверненні до суду та не спростовано доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України в ході розгляду справи.
Отже, у суду є підстави вважати, що позивач є особою, яка фактично прийняла спадщину у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
А тому відповідно, для прийняття спадщини, відкритої на час смерті спадкодавця - дідуся ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за законом або за заповітом, позивач не був зобов'язаний протягом шести місяців, з часу відкриття подати заяву про її прийняття шляхом звернення до нотаріуса або до органів місцевого самоврядування.
Також судом враховується правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 11.11.2020 року у справі № 750/262/20 провадження № 61-14038св20, згідно до якої Верховний Суд наголосив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов'язані з об'єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач повинен довести поважність пропуску строку для прийняття спадщини не лише у межах шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, а й упродовж усього періоду від дати відкриття спадщини до дати звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
При зверненні до суду, позивач вказав на те, що він має захворювання, яке суттєво його обмежило у реалізації ним можливості у визначений 6-ти місячний термін із часу смерті спадкодавця звернутися до нотаріуса.
Так, надана позивачем медична довідка (а.с. 24), підтверджує факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні у період з 15.10.2020 року по 01.12.2020 року, що не охоплює весь 6-ти місячний період, із часу смерті спадкодавця, померлого03.05.2020 року.
Крім того, судом встановлено, що і після амбулаторного лікування позивача, яке закінчилося 01.12.2020 року, позивач до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, звернувся 15.12.2020 року.
А тому перебування позивача на амбулаторному лікуванні і його звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом через 7 місяців, що, на думку суду, несуттєво перевищує встановлений законом період, після відкриття спадщини, може бути прийнято судом як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши обставини справи, визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 207, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна про встановлення додаткового строку, достатнього для заяви для прийняття спадщини -задовольнити.
Встановити та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті дідуся - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044.
Третя особа - Перша київська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна, код ЄДРПОУ 02901807, адреса: пр. Перемоги, 11, м. Київ, 01135.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко