13 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2359/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
при секретарі - Стемковській О.О.,
за участю:
представника позивача Горохов С.А.,
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі , Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій, -
28 травня 2010 року Полтавський транспортний прокурор в інтересах держави в особі , Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн 00коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 23.03.2009 року інспекторами теруправління головавтотрансінспекції в Миколаївській області складено акт проведення перевірки додержання відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів яким встановлено порушення статей 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” №2344-ІІІ від 05.04.2001 (надалі -Закон №2344-ІІІ), 12 травня 2009 року позивачем винесено постанову про застосування до відповідача фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. Зазначені суми на момент подання позовної заяви відповідачем не сплачені, що і стало підставою звернення до суду.
Прокурор в судове засідання не зявився причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов.
Відповідач проти позову категорично заперечував, зазначаючи, що він не є автомобільним перевізником в розумінні ст.1 Закон №2344-ІІІ, а тому позивач протиправно застосував до нього штрафну санкцію згідно із абз.3 ч.1 ст.60 Закон №2344-ІІІ яка повинна застосовуватися виключно до автомобільних перевізників. З наведених підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2009 року відповідно до пунктів 12-19 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (надалі - Порядок), позивачем, на підставі завдань на перевірки № 053672 від 20.03.2009 року проведено перевірку транспортного засобу марки НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідно до Порядку, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі.
Пунктом 12 Порядку встановлено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.
Згідно з пунктом 14 Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ, документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Згідно ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 01.06.2000 р. надання послуг з перевезення пасажирів підлягає обов'язковому ліцензуванню.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
23 березня 2009 року в ході проведення рейдової перевірки перевірено транспортний засіб марки НОМЕР_2 зафіксовано порушення надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформленя документів передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність ліцензійної картки та неоформлення договору з замовником транспортних послуг.
За результатами наведеної перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №134105 від 23.03.2009 року.
В засіданні Відповідач поясник, що відмовився підписувати вищенаведений акт перевірки з підставі незгоди із порушенням встановленому у акті.
Пунктами 25, 27 Порядку встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Позивач направив відповідачу повідомлення про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт (в матеріалах справи).
Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції:
надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Постановою від 12 травня 2009 року №066096 до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. за порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.
В зв'язку із тим, що відповідач самостійно штрафну санкцію в сумі 1700 грн. не сплатив, позивач просить суд стягнути її в примусовому поряку.
Судом встановлено, що відповідно до патенту НОМЕР_3 виданого ДПА в Полтавській області, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрований як підприємець який здійснює такий вид діяльності як роздрібна торгівля.
Абзацом 18 частини 1 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Оскільки судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не є автомобільним перевізником в розумінні абз.18 ч.1 Закону №2344-ІІІ, то відповідно позивач помилково застосував до відповідача штрафну санкцію в сумі 1700 грн. в порядку статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки зазначені санкції застосовуються виключно до автомобільних перевізників.
Доводів в спростування вищенаведених обставин представник позивача суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не довів суду правомірність підстав на яких грунтується даний адміністративний позов в той час як відповідач навів суду істотні докази відповідно до яких судом зроблено висновок, що територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області безпідставно застосувало до СПД ФО ОСОБА_2 штрафну санкцію в розмірі 1700 грн. постановою №066096 від 12.05.2009 року
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. - відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко