Справа № 523/22532/21
Провадження №2/523/2458/22
(Заочне)
"07" червня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя Далеко К.О.,
за участю секретаря Жекової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором,
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № СL - 262546 від 18.02.2020 року, відповідно до умов якого позичальник отримала в кредит грошові кошти в розмірі 116 799,82 грн. із сплатою 35% річних строком на 60 місяців з терміном кредитування до 17.02.2025 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно умов Договору. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.09.2021 року має заборгованість в розмірі 114 887,56 грн., яка складається з наступного: 104 229,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 658,06 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. Оскільки відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов'язання за договором кредиту не виконав, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 114 887,56 грн., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13% від ціни позову та фіксовану суму у розмірі 1400 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.01.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.
Позивач АТ «Кредобанк» не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся за місцем реєстрації, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на належне сповіщення відповідача (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. З ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої етапі 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 18.02.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № СL- 262546, відповідно до умов якого позичальник отримала в кредиту грошові кошти в розмірі 116799,82 грн. із сплатою 35% річних строком на 60 місяців з терміном кредитування до 17.02.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Відповідно до п. 2.9 Кредитного договору № СL- 262546 від 18.02.2020 року для запобігання прострочення погашення заборгованості за Кредитним договором, Банк рекомендує Позичальнику забезпечити наявність коштів в сумі не меншій розміру Щомісячного платежу на Поточному рахунку Позичальника з «11» по «18» число кожного місяця включно. Перший щомісячний платіж має бути сплачений не пізніше 18.03.2020 року.
Згідно з п. 4.1 Кредитного договору № СL- 262546 від 18.02.2020 року за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35% річних.
За п. 6.2. Кредитного договору № СL- 262546 від 18.02.2020 року Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього Кредитного договору).
Відповідно до ст.1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав у встановлені строки взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого, станом на 22.09.2021 року сформувалась заборгованість в розмірі 114 887,560 грн., яка складається з наступного: 104 229,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 658,06 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі № 464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі № 753/16745/15-ц, які підлягають застосуванню на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.
З наявної в матеріалах справи Досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань №27-29092021-МВП-49 від 29.09.2021 року вбачається, що відповідача ОСОБА_1 повідомлено про те, що АТ «Кредобанк» вимагає від нього протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість р розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 98 340,61 грн. - строковий борг по тілу, 58 88,89 грн. - прострочена заборгованість по тілу, 0 грн. - строкові проценти, 9 344, 15 грн. - прострочені проценти.
Однак, такі вимоги залишилися без відповідного реагування. Таким чином, досудове врегулювання спору не вдалось за можливе.
У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення несплачених кредитних коштів у розмірі 114 887, 56 грн.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов'язання не виконав, що виявилося у неповернення кредитних коштів, що стало наслідком звернення АТ «Кредобанк» до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник позивач надав лише Договір про надання правової допомоги від 01.09.2021року.
Відповідно до п. 4.4.1 Договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 року розмір гонорару Виконавця визначається: в залежності від етапів роботи, на якій відбулося погашення Заборгованості кожного із Боржників, у відсотках від суми погашення у наступному розмірі: судова процедура -13%.
За п. 4.4.2 Договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 року додатково до сум, вказаних у пункті 4.4.1 цього Договору Клієнт сплачує гонорар у фіксованих сумах за наступні дії: за підготовку та подання до суду позовної заяви - 400 грн., за представництво в судовому процесі суду першої інстанції (за весь процес) - 500 грн., за отримання рішення суду - 500 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в порушення ст. 137 ЦПК України, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, квитанції про сплату за послуги адвоката.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: "обгрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу.
Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за Кредитним договором № СL- 262546 від 18.02.2020 року в розмірі 114 887,56 грн., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2270 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274 - 279, 280 - 282 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625,651,1049-1050,1052,1054 ЦК України, суд,-
Позов акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул. Сахарова, буд.78) суму заборгованості за Кредитним договором № СL- 262546 від 18.02.2020 року у розмірі - 114 887,56 грн., з яких: 104 229,50 - заборгованість за тілом кредиту; 10 658,06 грн - борг по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул. Сахарова, буд.78) судовий збір у розмірі 2270грн.
У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Кредобанк» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 13.06.2022р.
Суддя: К.О. Далеко