Справа № 947/9413/22
Провадження № 1-кс/947/4528/22
14.06.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12022160000000231 від 19.04.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 309 КК України, -
Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000231 від 19.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 332 КК України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 332 КК України.
19.04.2022 до СУ ГУНП в Одеській області надійшла інформація з ВОР Одеського районного управління ДВБ НП України про те, що громадянин ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншими особами підшуковують осіб призовного віку та організовують незаконне переправлення останніх через державний кордон України.
Під час досудового розслідування встановлено, що до скоєння кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого у власності та користуванні перебуває автомобіль «MERCEDES-BENZC230» д/з НОМЕР_1 кузова НОМЕР_2 .
В порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час його затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України проведено обшук затриманого, в ході якого вилучено мобільний телефон з сім картками.
Надалі, вище перелічені речі, були оглянуті слідчим та в подальшому у відповідності до ст. 98 КПК України, на підставі винесеної постанови визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, осіб які можуть бути причетні до скоєння кримінальних правопорушень, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, з метою збереження речових доказів, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
Слідчий та прокурор до судового засідання не з'явилися. Разом з тим, від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Захисник до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах клопотання телефонограмою.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 309 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
З матеріалів клопотання вбачається, що 19.05.2022 року, порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час його затримання на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України проведено особистий обшук затриманого ОСОБА_6 , в ході якого вилучено мобільний телефон з сім картками.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Зокрема, вилучений мобільний телефон може містити інформацію, що може мати значення для даного кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12022160000000231 від 19.04.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 309 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на мобільний телефон марки Sumsung A72 imei: НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 з сім картою мобільного оператору № НОМЕР_5 , сім картою мобільного оператору № НОМЕР_6 , вилучений 19.05.2022 року в ході особистого обшуку при затриманні в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 .
Виконання ухвали покласти слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1