15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 540/1642/19
адміністративне провадження № К/990/13163/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного суду від 30 березня 2022 року у справі №540/1642/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - ГТУЮ у Херсонській області), Міністерства юстиції України, в якому просив:
- стягнути з відповідачів на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі із розрахунку 439,04 грн. за кожен робочий день за період з 01 квітня 2019 року по день прийняття рішення суду у цій справі;
- невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 23 734,46 грн з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, та за період з 01 січня 2019 року по день прийняття рішення суду у цій справі - із розрахунку 259,03 грн за кожен робочий день з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів;
- встановити судовий контроль.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2021 року касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасовано, а справу № 540/1642/19 направлено на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.
За результатами нового розгляду справи рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного суду від 30 березня 2022 року, позов задоволено. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01 квітня 2019 року до 06 листопада 2019 року в сумі 65 856,00 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01 січня 2019 року до 06 листопада 2019 року в сумі 54655,33 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 23734,46 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.
30 травня 2022 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного суду від 30 березня 2022 року у справі №540/16422/19.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права - статей 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/137, від 30 січня 2019 року у справі №808/1271/18, від 29 січня 2020 року у справі № 820/2894/16, та від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5260/19, а також у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 711/5884/17.
У світлі наведених аргументів принагідно відзначити, що Міністерство юстиції України 25 квітня 2022 року вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі
Водночас, ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року касаційну скаргу було повернуто відповідачеві на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Між тим, із порівняльного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги Міністерства юстиції України встановлено, що наведене скаржником у цій скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є аналогічне тому, що було вказане відповідачем у вперше поданій скарзі.
Суд уважає, що скаржник не врахував вичерпних роз'яснень Верховного Суду щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати у частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, у тому числі й у випадку її подання на підставі пунктів1 ,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, у касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, сформовану у названих вище постановах, про те, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Однак, вказані твердження касатора не відповідають дійсності, адже з тексту постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року вбачається, що апеляційний суд застосував указану правову позицію Верховного Суду, водночас зазначив іншу постанову Верховного Суду, в якій міститься такий висновок.
Також скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 640/15058/19, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено доводи Міністерства юстиції України про передчасність заявленої позовної вимоги, оскільки на час подання позовної заяви ОСОБА_1 ще не було поновлено на посаді.
Водночас Суд критично оцінює вказані аргументи скаржника, оскільки під час розгляду справи суд апеляційної інстанції установив, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №821/858/16 про поновлення позивача на посаді фактично виконана 20 січня 2020 року.
Відтак, ураховуючи зазначені обставини, посилання відповідача на необхідність урахування під час розгляду даної справи висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, є безпідставними, оскільки фактичні обставини цих двох справ є відмінними.
Суд уважає необґрунтованими також і посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 711/5884/17 з наступних підстав.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, з огляду на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак, скаржником не зазначено норму матеріального права, висновок щодо якої викладений у згаданій постанові Верховного Суду, та неправильно застосований судом апеляційної інстанції, та у чому полягає подібність правовідносин у цій справі та справі № 711/5884/17. Скаржником лише процитовано витяги із постанов Верховного Суду щодо загальних норм застосованих судом касаційної інстанції без наведення логічного взаємозв'язку з обставинами справи, у якій подано дану касаційну скаргу.
Таким чином касаційна скарга у частині обґрунтувань вказаної підстави зводиться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відтак, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд повторно зауважує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного суду від 30 березня 2022 року у справі №540/16422/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяВ.М. Соколов