15 червня 2022 року
м. Київ
справа №380/11921/21
адміністративне провадження № К/990/11941/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М, перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/11921/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача в частині зменшення відсотків та застосування обмежень при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок (донарахування) пенсії (у грошовому еквіваленті) за вислугу років на підставі довідки прокуратури №21-908вих21 від 18.05.2021 у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру, починаючи з 01.04.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2021 на підставі довідки Львівської обласної прокуратури №21-908вих21 від 18.05.2021, з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати із застосуванням обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області направлено 13.05.2022 на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 касаційну скаргу залишено без руху та встановлено 10-денний (з дня отримання ухвали) строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У встановлений строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, надано докази несвоєчасного отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, а саме копію заяви від 05.01.2022 про видачу копії оскаржуваної постанови, в якій скаржник просить Львівський окружний адміністративний суд скерувати копію постанови суду апеляційної інстанції на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Варто зауважити, що на копії зазначеної заяви вбачається розписка про отримання представником відповідача 13.04.2022 особисто такої постанови.
Відповідно до частини 2 статті 329 КАС України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Касаційна скарга, в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції, містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.
При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та твердження про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №580/5962/20, позаяк відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена постанова ухвалена Верховним Судом 21.12.2021, а зареєстрована та оприлюднена у Реєстрі 24.12.2021, тобто після ухвалення Восьмим апеляційним адміністративним судом у розглядуваній справі оскаржуваної постанови від 21.12.2021, а відтак, при апеляційному перегляді цієї справи, такий висновок не міг бути врахований судом апеляційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Поновити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/11921/21.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/11921/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа
А.А. Єзеров
С.М. Чиркін