15 червня 2022 року
м. Київ
справа №200/9757/20-а
провадження № К/990/4310/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, а скаржникові установлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із визначенням відповідного пункту (пунктів) частини четвертої передбачених статтею 328 КАС України як підстави (підстав), на яких подається касаційна скарга, а також надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання вимог указаної ухвали скаржником на адресу суду касаційної інстанції направлено платіжне доручення №1295 від 13 грудня 2021 року про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Щодо усунення недоліків касаційної скарги в частині виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо підстав касаційного оскарження судових рішень та їх обґрунтування Суд зазначає таке.
Скаржником на адресу суду касаційної інстанції направлено касаційну скаргу в новій редакції, із змісту якої вбачається, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року ним оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, та інше), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Так, автор в уточненій касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 420/5104/20, зазначаючи при цьому про незастосування судом апеляційної інстанції норм права, а також посилаючись на те, що у вказаній справі судом касаційної інстанції розглянуто питання можливості звільнення військовослужбовця військової прокуратури з посади прокурора на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII у зв'язку із його звільненням з військової служби та дійшов висновку, що звільнення саме військовослужбовців військової прокуратури з посади прокурора у військовій прокуратурі є законним і право позивача з приводу незастосування статті 51 Закону України «Про прокуратуру» під час звільнення порушено не було.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Доводи уточненої касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства.
Скаржник не зазначає які норми матеріального права застосовані судами попередніх інстанцій неправильно та який висновок суду апеляційної інстанції суперечить позиції Верховного Суду.
Крім того, в справі № 420/5104/20 Верховний Суд погодився з доводами позивача, що у статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не зазначено такої підстави для звільнення з посади прокурора, як-от звільнення з військової служби, зокрема з підстави, встановленої підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, суд касаційної інстанції зауважив, що за рішенням кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 147 за результатом складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноважень прокурор набрав 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому його не допущено до проходження наступних етапів атестації та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Верховний Суд висновував, що вирішувати спір у вказаній справі виключно через призму припинення відносин щодо військової служби був би сенс тоді, якби не було іншої обставини - рішення кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 147, яке у значенні пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» є (фактичною, самостійною) підставою для звільнення з посади прокурора (військової прокуратури зокрема), але на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з цим, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі № 420/5104/20, скаржником не обґрунтувано, що правовідносини у вказаній справі є подібними до правовідносин у цій справі.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі належно вмотивованих визначених законом підстав для касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Отже, заявник не усунув в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 200/9757/20-а за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Тарана Андрія Васильовича, Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
С. А. Уханенко