14 червня 2022 року
м. Київ
справа №990/88/22
адміністративне провадження №П/990/88/22
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачук А.І.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.06.2022 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивач просить суд (дослівно):
- застосувати всі звернення за період з 2016 року по сьогодні, яких ±300 до Верховної Ради України, які не розглянула Верховна Рада України згідно з нормами міжнародного права;
- на основі ±300 звернень з 2016 року, які не розглянула Верховна Рада України згідно вимог закону та протиправних дій держави Україна, яка позбавила страхового ядерного права і страхових казначейських зобов'язань СРСР, визнаних Україною, визнати Україну неправовою державою, в якій відсутнє верховенство права і верховенство діючих законів;
- згідно всіх звернень до Верховної Ради України за період з дня їх реєстрації та ±300 звернень з 2016 року по сьогодні визнати позивача постраждалою особою України внаслідок безправ'я та беззаконня протиправних дій держави відповідальної перед людиною за свою діяльність;
- згідно ±300 звернень за період з 2016 року по сьогодні зобов'язати Верховну Раду України здійснити контроль щодо діяльності Кабінету Міністрів України та органів виконавчої влади відповідно до Конституції України, Законів України, рішень Конституційного Суду України;
- державу Україна забезпечити незворотне з 1986 року страхове ядерне право і страхові казначейські зобов'язання СРСР, визнані Україною, відповідно до законодавства СРСР, УРСР, України без будь-яких обмежень і строку давності на основі посвідчень СРСР, УРСР, України учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року та довідок про стан здоров'я, інвалідності першої групи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Статтею 266 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України.
Отже, в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені постанови Верховної Ради України, її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їхнім юридичним змістом і процедурою розгляду.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У цій позовній заяві переважно заявлені вимоги про встановлення судом певних фактів, зобов'язання вчинити певні дії, а не вимоги про захист прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, із зазначенням належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів.
Позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог позивача до Верховної Ради України (яку він визначив відповідачем), а також в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права та які саме.
При цьому, Суд звертає увагу позивача на те, що його абстрактні міркування й припущення з посиланням на норми чинного законодавства не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.
Крім того, вичерпний перелік повноважень Верховної Ради України визначено Конституцією України, зокрема, статтею 85, в якій відсутня норма, що наділяє Верховну Раду України повноваженнями, що стосуються відновлення соціальних прав.
Позивач не зазначив конкретних дій відповідача, з якими він не згоден, не вказав у чому полягає порушення його прав Верховною Радою України, виходячи з передбачених законодавством України її повноважень та компетенції та, відповідно, в позові відсутнє правове обґрунтування вимог у цій частині.
Отже, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та Верховною Радою України. Відповідно предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено, а обраний ним спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та інваліда І групи.
Суд також звертає увагу позивача на те, що частину позовних вимог заявлено до держави Україна без зазначення державного органу як суб'єкта владних повноважень, який, на його думку, порушив права, які Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються, тому у позові необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог окремо до Верховної Ради України, вказати, які акти, дії чи бездіяльність законодавчого органу є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно надати строк для усунення недоліку позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати докази порушення його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним функцій органу державної влади відповідно до норм чинного законодавства.
Враховуючи викладеного та керуючись статтями 169, 248, 266 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
...........................
А.І. Рибачук
Суддя Верховного Суду