14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2688/21 пров. № А/857/5056/22
№ А/857/5057/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги у Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення від 19 січня 2022 року та додаткове рішення від 07 лютого 2022 року Закарпатського окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Буд» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,
час ухвалення судового рішення 12 год 03 хв,
місце ухвалення судового рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 24 січня 2022 року
07 лютого 2022 року,
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима Буд» (далі - ТОВ «Оптимал Буд» ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:
визнати протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ГУ ДПС) №2668758/42744556 від 19 травня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної (далі - ПН) № 32 від 30 жовтня 2020 року;
зобов'язати Державну податкову службу України (далі - ДПС) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) ПН ТОВ «Оптимал Буд» № 32 від 30 жовтня 2020 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі № 260/2688/21 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію ПН. Відтак, надані ТОВ «Оптимал Буд» письмові пояснення з копіями первинних, розрахункових та інших документів повністю відображають зміст його господарських операцій із контрагентом ТОВ «ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» та були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року.
Додатковим рішенням від 07 лютого 2022 року у справі частково задоволено заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та ДПС на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 4800,00 грн з урахуванням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, співмірності послуг, складністю справи та значенню справи для позивача.
У апеляційних скарга Головне управління ДПС у Закарпатскьій області (далі - ГУ ДПС) просило скасувати вказані судові рішення суду першої інстанції та у задоволенні вимог ТОВ «Оптимал Буд» відмовити.
Свої апеляційні вимоги на рішення суду від 19 січня 2022 року обґрунтовує тим, що ТОВ «Оптимал Буд» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У квитанції, якою було повідомлено про зупинення реєстрації ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в її реєстрації в ЄРПН.
При цьому контролюючий орган не вправі у квитанції про зупинення реєстрації ПН просити платника надати конкретні документи, чи вказувати надати такі, оскільки відповідний перелік міститься у пункті 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вибір конкретних документів, які підтверджуються реальність здійснення конкретної господарської операції можливий тільки платником.
Надані позивачем для реєстрації ПН в ЄРПН копії документів не були достатні для підтвердження реальності господарських операцій, викликали сумніви у їх достовірності. Тому оспорюване рішення Комісії ГУ ДПС №2668758/42744556 від 19 травня 2021 року є правомірними.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги щодо додаткового рішення від 07 лютого 2022 року ГУ ДПС зазначає, що визначений судом розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи, є неспівмірним із наданими адвокатом послугами та значно завищеним.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 01 вересня 2020 року ТОВ «Оптимал Буд» уклало з Видавництвом «Закарпаття» договір оренди нежитлового приміщення №9/23-20.
Відповідно до договорів оренди будівельної техніки №1/05 від 15 травня 2020 року та №1 від 30 квітня 2020 року з ТОВ «Переміум Інвест» та ТОВ «Оптимал Контракт» позивач має в оренді екскаватор гусеничний та навантажувач фронтальний.
Окрім того, ТОВ «Оптимал Буд» уклало з ТОВ «ТД «Індустрія Груп» договір найму-продажу техніки у кредит №130/0820 від 11 вересня 2020 року.
Згідно із штатним розписом позивача у 2020 році ТОВ «Оптимал Буд» мало у штаті вісім працівників.
01 жовтня 2020 року ТОВ «Оптимал Буд» уклало з ТОВ «МЕГО ЛТД» договір поставки, за умовами якого придбало суміш асфальтобетонну.
19 жовтня 2020 року ТОВ «Оптимал Буд» уклало договір поставки № 01/10/1-П з ТОВ «ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ», за умовами якого зобов'язувалося здійснити поставку контрагенту суміші асфальтобетонної.
Для перевезення товару від постачальників, а також з метою доставки товару покупцю власними силами, ТОВ «Оптимал Буд» 19 жовтня 2020 року уклало з ТОВ «Вест Агро Логістик» договір надання транспортно-експедиційних послуг № 1-ТЕП.
На виконання умов договору поставки № 01/10/1-П від 19 жовтня 2020 року та рахунку №24 від 26 жовтня 2020 року ТОВ «ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» здійснило 26 жовтня 2020 року попередню оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Оптимал Буд» у сумі 2 130 000,00 грн.
У період 29-30 жовтня 2020 року ТОВ «Оптимал Буд» реалізувало ТОВ «ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» товар (суміш асфальтобетонну) на загальну суму 2 785 738,44 грн, що відображено у видатковій накладній №110 від 29 жовтня 2020 року, видатковій накладній №133 від 30 жовтня 2020 року та оборотно-сальдовій відомості по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за жовтень 2020 року.
30 жовтня 2020 року ТОВ «Оптимал Буд» сформувало ПН №32 на суму 655 738,44 грн за результатами господарської операції по постачанню ТОВ «ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» суміші асфальтобетонної та направило її на реєстрацію у ЄРПН.
Відповідно до квитанції №42744556 від 16 листопада 2020 року ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року була контролюючим органом прийнята, однак її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки товариство відповідає пункту 8 Критеріїв ризикованості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН, для розгляду питання прийняття рішення про її реєстрацію/відмову в реєстрації в ЄРПН.
На вимогу контролюючого органу ТОВ «Оптимал Буд» 13 травня 2021 року направило засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН, реєстрація якої зупинена, з поясненнями та копіями документів на підтвердження спірної господарської операції, а саме:
- штатного розпису на 2020 рік від 31 грудня 2019 року;
- інвентаризаційного опису № 1 станом на 01 листопада 2020 року;
- договору оренди спецтехніки від 30 квітня 2020 року №1;
- договору найму-продажу техніки в кредит від 11 вересня 2019 року № 130/0820 з ТОВ «Індустрія Груп» на навантажувач ДООСАН;
- договору оренди будівельної техніки №1/05 від 15 травня 2020 року з ТОВ «Оптимал Контракт» на оренду екскаватора гусеничного Вольво С210 СL та акту прийому-передачі від 15 травня 2020 року;
- оборотно-сальдової відомості по рахунках 024, 10 рахунках (основні засоби, обладнання, техніка) за 2020 рік;
- оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за жовтень 2020 року з відображенням оприбуткування та видатку 1159,2 т суміші та 90 т щебеню;
- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за жовтень-листопад 2020 року з відображенням операцій з постачальником ТОВ «Мего ЛТД» в межах договору поставки від 01 жовтня 2020 року №01/10-1П;
- оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 з відображенням операцій з ТОВ ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» за жовтень 2020 року у межах договору поставки №01/10/1-П від 19 жовтня 2020 року;
- рахунків-фактур від ТОВ «Мего ЛТД» (Постачальника) в адресу ТОВ «Оптимал Буд» та рахунків-фактур ТОВ «Оптимал Буд» в адресу ТОВ ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ»;
- платіжних доручень на проведені оплати ТОВ «Мего ЛТД» (Постачальнику) від 29 жовтня 2020 року та 06 листопада 2020 року на загальну суму 1 000 000,00 грн та банківських виписок по рахунку ТОВ «Оптимал Буд» від 26 жовтня 2020 року щодо попередньої оплати у сумі 2 130 000 грн з ПДВ від ТОВ ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ»;
- договору поставки №01/10/1-П від 19 жовтня 2020 року з ТОВ ВТГ «ДІПТРАНСГАЗ» та видаткових накладних від 29 жовтня 2020 року і 30 жовтня 2020 року;
- договору поставки від 01 жовтня 2020 року №01/10-1П з ТОВ «Мего ЛТД»;
- видаткових накладних, виписаних ТОВ «Мего ЛТД» покупцю ТОВ «Оптимал Буд»: від 24 жовтня 2020 року (145 т), від 26 жовтня 2020 року (191,1 т), від 27 жовтня 2020 року (111,7 т), від 28 жовтня 2020 року (392,5 т), від 29 жовтня 2020 року (89,5 т), від 30 жовтня 2020 року (229,4 т);
- договору №1-ТЕП від 19 жовтня 2020 року на надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом смт. Буштино Тячівського району - с. Драгово Хустського району, укладеного з ТОВ «Вест Агро Логістик»;
- акту надання послуг від 31 жовтня 2020 року №26 та реєстру перевезень вантажів до вказаного акту та ТТН.
Однак 19 травня 2021 року Комісія ГУ ДПС прийняла рішення №2668758/42744556 про відмову в реєстрації ПН №32 від 30 жовтня 2020 року з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції; складських документів, у тому числі рахунки/фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт/послуг ) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)», розрахункових документів та/а банківських виписок з особових рахунків.
При цьому графа рішення «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) контролюючим органом залишена без будь-яких записів.
ТОВ «Оптимал Буд» не погодилося із відмовою у реєстрації ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року у ЄРПН та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204) (далі - Порядок №1246).
За правилами пунктів 12 - 15 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Критерії ризиковості платника податку на додану вартість зазначено у Додатку №1 до Порядку № 1165, а саме:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Виходячи із змісту квитанцій №42744556 від 16 листопада 2020 року про зупинення реєстрації ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року таке рішення обґрунтоване тим, що платник податку відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації в ЄРПН.
Разом із тим, на переконання апеляційного суду, пропозиція контролюючого органу ТОВ «Оптимал Буд» щодо надання пояснень та документів носила формальний характер та за своїм змістом дублювала припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку необхідних документів.
При цьому у пункті 5 Порядку №520 зазначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно із таким переліком.
На думку апеляційного суду, при оцінці обґрунтованості оспорюваного рішення слід виходити із загальних вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме його обґрунтованості та вмотивованості, та з урахуванням покладеного на суб'єкта владних повноважень приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доказування правомірності свого рішення.
Разом із ти, контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації ПН не було вказано конкретної назви чи переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що ставить платника податків у стан правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Відтак, апеляційний суд вважає, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації ПН щодо належного оформлення квитанції вказує на протиправність рішення, прийнятого на наступному етапі - рішення про відмову у реєстрації ПН у ЄРПН.
Як свідчать матеріали справи, на пропозицію контролюючого органу позивачем було подано повідомлення про подання пояснення та копій документів, які передбачені пунктом 5 Порядку № 520, щодо зупиненої ПН, до якого додано копії договорів та первинних документів, оформлених на виконання відповідних договірних відносин, у відповідності до вимог законодавства на підтвердження факту реального характеру господарських операцій.
На думку апеляційного суду, надані на пропозицію контролюючого органу ТОВ «Оптимал Буд» на свій розсуд письмові пояснення з копіями первинних та інших документів у достатній мірі відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентами та давали можливість прийняти рішення про реєстрацію зупиненої ПН.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а Верховний Суд вказував на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного рішення ГУ ДПС від №2668758/42744556 від 19 травня 2021 року, яким було відмовлено у реєстрації ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року у ЄРПН, а отже про необхідність його скасування.
При оцінці вирішення судом першої інстанції позовних вимог у частині зобов'язання ДПС зареєструвати ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року у ЄРПН апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Пунктом 20 Порядку №1246 встановлено що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з огляду на визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС №2668758/42744556 від 19 травня 2021 року про відмову у реєстрації ПН № 32 від 30 жовтня 2020 року у ДПС з'являється об'єктивний обов'язок зареєструвати спірну ПН у ЄРПН, оскільки у цьому випадку дискреція при прийнятті такого рішення відсутня.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Оцінюючи доводи апелянта у частині невідповідності додаткового рішення від 07 лютого 2021 року вимогам матеріального і процесуального права, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, положеннями частини 6 та частини 7 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Окрім того, за змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 цього рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18, від 19 грудня 2019 у справі № 520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
За змістом статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Згідно із визначенням, наведеним у статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено не лише те, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також і те, що за конкретних обставин справи витрати сторони на правничу допомогу були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.
02 лютого 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив стягнути з відповідачів порівно судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 9600 грн.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Оптимал Буд» та Адвокатським об'єднанням «Гордій та партнери» (далі - АО «Гордій та партнери») було укладено договір про надання правової допомоги від 31 травня 2021 року, за умовами якого оплата послуг здійснюється за погодинною ставкою у розмірі 1600 грн/год.
Інтереси ТОВ «Оптимал Буд» у суді першої інстанції представляв адвокат Ткачук Т.А. на підставі ордера серії ВС №1079120 від 31 травня 2021 року, виданого АО «Гордій та партнери».
За наслідками виконання вказаного договору від 31 травня 2021 року було оформлено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 31 травня 2021 року, відповідно до якого сторони засвідчили факт прийому ТОВ «Оптимал Буд» робіт, виконаних АО «Гордій та партнери» робіт (надання послуг) по адміністративній справі, що розглядається, а саме написання позову та інших процесуальних документів (за необхідності), супровід справи при розгляді у Закарпатському окружному адміністративному суді тривалістю 6 год та вартістю 9600 грн.
Факт оплати ТОВ «Оптимал Буд» послуг адвоката у повному розмірі підтверджується платіжним дорученням № 45 від 14 червня 2021 року.
Сам факт надання АО «Гордій та партнери» позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи Закарпатським окружним адміністративним судом відповідачем не заперечується.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що з огляду на незначну складність справи, що розглядається, якість підготовлених та наданих у розпорядження суду першої інстанції документів, необхідний час на надання ТОВ «Оптимал Буд» правничої допомоги кваліфікованим адвокатом тощо суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розмір витрат на таку допомогу у сумі 4800 грн відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується із об'ємом та якістю наданих послуг адвоката, є обґрунтованим та співрозмірним із наданими послугами.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування ТОВ «Оптимал Буд» витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи адвокатом Ткачуком Т.А. у сумі 4000 грн.
Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, на користь ТОВ «Оптимал Буд» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та ДПС слід стягнути по 2000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу з кожного.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі № 260/2688/21 залишити без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі № 260/2688/21 задовольнити частково.
Скасувати додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Буд» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Буд» (код ЄДРПОУ 42744556, Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Льва Толстого, 27, офіс 8 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волощина, 52, код ЄДРПОУ: 43143065) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8,код ЄДРПОУ: 43005393) по 2000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 15 червня 2022 року.