15 червня 2022 року Справа № 280/1407/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА, будинок 26, код ЄДРПОУ 37573843)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району щодо виплати ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.26, код за ЄДРПОУ 37573843) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 рік 7 849,00 грн. (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 00 коп.).
Ухвалою суду від 31 січня 2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб).
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що позивач є членом сім'ї загиблого ветерана війни, що підтверджується посвідченнями члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни серії НОМЕР_2 від 07 липня 2016 року, і перебуває на відповідному обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району. У 2021 році Позивач отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 966 грн., що є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. На думку Позивача, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, він набув право на допомогу до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої статтею 15 вищевказаного Закону. Вважаючи, що виплата допомоги у 2021 році здійснена не в повному обсязі, Позивач 03 серпня 2021 року звернувся до Відповідача з вимогою виплатити йому допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, у якій прохав Відповідача нарахувати і виплатити йому недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня, як члену сім'ї загиблого, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що, зокрема, за 2021 рік з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги (966,00 грн.) складає 7 849,00 грн. Листом відповідача від 26 серпня 2021 року №01-09/П-536 фактично викладено відмову Відповідача у здійсненні доплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як члену сім'ї загиблого. Позивач не погодившись з правомірністю відмови відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№2441 від 13 січня 2022 року), відповідно до якого зазначено, що Управління не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів, при цьому - розпорядниками коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються Управлінню тільки через розпорядника коштів вищого рівня і за бюджетним призначенням. Управління виконує функцію виплати допомоги (тобто перерахування коштів на розрахунковий рахунок банківської установи, де особа отримує пенсію), а не встановлює розмір допомоги. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, що підтверджується посвідченням члена сім'ї загиблого ветерана війни серія НОМЕР_3 та має право на пільги встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Батько позивача, ОСОБА_2 , при житті був ветераном війни і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Судом встановлено, що у 2021 році позивачу як члену сім'ї загиблого ветерана війни нараховано та виплачено 966,00 грн. допомоги до 05 травня 2021 року.
Позивач звернувся до УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ із заявою про виплату недоплаченої грошову допомогу до 5 травня за 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом відповідача від 26 серпня 2021 року №01-09/Л-536 року позивачу було зазначено про відсутність підстав для виплатити недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком
Позивач, вважаючи бездіяльність УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ щодо виплати ОСОБА_2 суми разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня членам сім'ї загиблих, в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 16 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" № 325 від 08 квітня 2021 року /далі - Постанова №325/, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій у розмірі 1491 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Також, зі змісту зазначеної постанови вбачається, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень.
Отже, на час виплати позивачу 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком (...) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оскільки разову грошову допомогу за 2021 рік виплачено позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року №783), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.
Згідно з підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пунктами 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" № 325 від 08 квітня 2021 року передбачено: забезпечити подання до 14 квітня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань": Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 16 квітня поточного року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою №325, встановлено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги), зокрема: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, Центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а тому Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги. При цьому Центр визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги.
Отже, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюють УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ.
Оскільки разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік не в повному обсязі виплачена позивачу УПРАВЛІННЯМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ, то саме останній є належним відповідачем у справі.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що протиправною щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є бездіяльність саме УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ.
Відповідні висновки щодо застосування норм права викладено у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
При цьому суд враховує, що ця справа не є типовою справою у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України відповідно до обставин, викладених у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20. Однак, висновки Верховного Суду (зокрема, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року) у справі №440/2722/20 враховані судом під час розгляду цієї справи в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо конкретної суми грошової допомоги за 2021 рік, то суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати конкретну суму грошової допомоги, яку слід нарахувати та виплатити позивачеві, тому суд вважає такі позовні вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII від 13 липня 2017 року передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору не вирішується.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає про таке.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем 02 серпня 2021 року укладений з адвокатом Хмарським Р.Б. Договір №102 про надання правової допомоги, в межах якого адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу.
Згідно пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
До матеріалів справи надано: Договір про надання правової допомоги від 02 серпня 2021 року №102; розрахунок витрат на суму 900,00 грн.; квитанцію №14 про сплату послуг у наданні правової допомоги на суму 900,00 грн.
Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
З урахуванням викладеного, суд зазначає витрати на правову допомогу у розмірі 900,00 грн. є співмірними та обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,5, 9,72, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА, будинок 26, код ЄДРПОУ 37573843) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району щодо виплати ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району (юридична адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.26, код за ЄДРПОУ 37573843) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як члену сім'ї загиблого учасника бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ОЛЕКСАНДРІВСЬКОМУ РАЙОНУ (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА, будинок 26, код ЄДРПОУ 37573843) судові витрати, у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі у сумі 900,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 15 червня 2022 року.
Суддя Д.В. Татаринов